вівторок, 7 квітня 2020 р.


Чари циганської троянди.



В атмосферу циганських пристрастей, почуттів, самобутності традиції народної культури, безрозсудного кохання, всеохоплюваність почуття волі, запальних ритмів музики можна поринути на виставах в Академічному театрі музично-драматичного театру “Романс”. Створений заклад був у 1993 році. Він є першим і єдиним циганським професійним театром, працюючи у жанрах класичного романсу, музичної драматургії та національного фольклору. Театр для ромської спільноти є творчим центром, навколо якого об'єднані представники національної культури з усіх куточків України. 


Свою діяльність він спрямовує на допомогу, розвиток, навчання талановитої молоді. Художніми засобами заклад пропагує людські цінності шляхом демонстрації кращих зразків світової ромської культури. Вистави, концерти, тематичні вечори в театрі створені на основі кращих зразків неординарної та самобутньої циганської культури. 

Очолює колектив художній керівник народний артист України Ігор Крикунов.

 У 2003 році театр отримав статус державного за гідний внесок у розвиток багатонаціональної культури України. Репертуар театру багатожанровий і постійно оновлюється. Мета колективу - зберігати та відкривати свою традиційну культуру і традиції, історію, свої професійні здобутки сучасного ромського мистецтва своїм глядачам під час гастролей по всій Україні та в багатьох країнах світу, що сприяє і впливає формуванню поваги, кращому розумінню між народами в поліетнічному суспільстві країн.
Театр нагороджений “Орденом Миколи Чудотворця” за примноження добра і миру на землі.







Віртуальна мандрівка з Євгеном Вжещем.

Навколо буяє найпрекрасніша пора року – весна. Погода і природа закликають – «Іди помилуйся навколишньою красою, відчуй неповторну красу відродження!». Зась – карантин, ми, як свідомі громадяни, мусимо залишатися дома. Пропонуємо помилуватись красою українською природою за допомогою пейзажів київського художника Євгена Вжеща. Ми про художника майже нічого не знаємо, навіть не маємо його портрета. Знаємо, що народився в 1853 році на Київщині у родинному маєтку знатних шляхтичів Вжещів. Отримав напівпольське-напівукраїнське домашнє виховання. Гарненький сонячний хлопчик мав слабке здоров’я, але міцний оптимізм: любив малювати красиві речі (річку, хатинку, квіти). Освіту здобував у житомирській гімназії, після чого переїхав до Києва і працював бухгалтером у банку. На дозвіллі відвідував художню школу Мурашка (1876-1888 р.р.). Утримував цю школу меценат, колекціонер Іван Терещенко, який цінував талант Євгена. Картини майстра  експонувалися на київських виставках. Сам художник писав: «я не вчився ніколи малярства! Не закінчив жодної школи, жодної академії. Моя школа – ця наша широка, буйна українська природа!


 Щоправда, я заглянув до Петербурга, покрутився коротко в Парижі, зазирнув до Мюнхена, але довготривалих студій ніколи не здійснював. Будь-яка школа стоїть на заваді здібностям, якщо вони вроджені, і затримує творчу індивідуальність. Мій жанр – це пейзажі, не ті сумні, похмурі і плачевні, але веселі, опромінені, Я лише в усміху бачу красу і бальзам для душі. Тож мої поля завжди залиті сонцем і цвітами замаєні, мої ". 





 Художник  разом із дружиною Оленою оселився на Бесарабському майдані. Він писав: «Київ я люблю, бо я з роду і за духом українець. Без наших степів і наших польових квітів я не міг би жити». Помер 64-річний Є.Вжещ 5 квітня 1917 р. у маленькому будиночку на Куренівці. Коли буде можливість, ви можете побачити оригінали його творів у Національному художньому музеї України, у Київському музеї російського мистецтва. Вони є в Національному музеї Варшави, у державній Третьяковській  галереї. Приємної мандрівки і доброго здоров’я усім! Не втомлюйтесь милуватись красою оточуючого світу навіть, поки що, з вікна. 

понеділок, 6 квітня 2020 р.

Олеся Сінчук. “І знову Крим!”.
Олеся Сінчук - молода українська співачка і виконавиця, поетеса, художниця. Членкиня Національної спілки театральних діячів та ліги композиторів України, Національної спілки естрадних діячів. Учасниця та лауреата багатьох мистецьких фестивалів, музичних і літературних конкурсів. Пише пісні, інструментальні композиції. Працює в стилях етно, рок, фольк, ліричної пісні. Її твори друкувались в часописах “Сварог”, “Гетьман”, “Севастополь”, “Колесо життя”, “Вітчизна”, в газетах “Літературна Україна”, “Голос України” та інших. Отримала премію конкурсу “Коронації слова”, Всеукраїнського поетичного конкурсу “Кримська Альгамбра” в номінації “Українська сучасна поезія”. 


Молода мисткиня розповідала кореспонденту газети “Кримська світлиця” про свої враження від відвідування півострова Крим. Для Олесі Крим завжди був символом щастя, яке наповнює весь простір, “воно бринить - від моря до неба, від неба до гір, від людини до людини”. Згадує емоційні відчуття від зустрічі з космічними тваринами дельфінами,від перебування на горі Демерджі, Коктебеля, Балаклави, Фороса, Ялти... Як закохалась в Севастополь, уявила його молодим русявим хлопцем з сірими очима. Дуже яскраві, теплі враження у виконавиці залишили творчі зустрічі з кримчанами під час “Всеукраїнського фестивалю української книги” у Феодосії. В Криму обожнюють українську пісню, поезію. “Для мене Крим — це чудова казка, де збуваються мрії. Це для мене рідна земля. Дорога. Жадана. А зараз ще більш жадана, ніж будь-коли. Адже коли втрачаєш, починаєш розуміти, наскільки дорогим було втрачене”... Безмежна блакить Криму, відчуття невимірності щастя надихають на творчість.


...Вже колисочку зоряну в'є життєдайного неба блакить, і на тисячі сонечок вмить розсипається серце моє,...”. “І знову Крим! Умита вітром стежка... Платанів крони в небо заплітає... Тут равлики гойдаються на стеблах,... А вечір сни розказує духмяні, прозорі хмари обійма туманом,... Степи таврійські! Воля заповітна! Душа Землі із ваших трав розквітла!

Відкрите море
Я зіткана із глибини морської,
В мені – вітрів правільних чисті крила,
Гойдаю я небес тугі вітрила,
Вплітаю в коси барви веселкові.
Я – пульс життя, збережений у хвилях,
Мої долоні дно солоне пестять
Там, де води і сонця перехрестя,
Там, де мрійливо спить коріння сиве…
Я вишита на полотні блакиті…
 Серед віків, що водами сповиті
 Співаю хвилям про волошки в житі…
Море біля берегів
Чорноморського

субота, 4 квітня 2020 р.

Українська душа, яку неможливо не почути.
 
 “Це було найбільше враження, коли ти слухаєш, як включається генетична пам’ять", "Ангельський, небесний голос – символ чистої, казкової України". Це тільки маленька дещиця того, що кажуть і пишуть про українку Квітку Цісик, яка народилася і все життя прожила у США. ЇЇ голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Вітні Г’юстон, Майкл Джексон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року. Її батько був львівським скрипалем. Родина була знаною інтелігенцією у Львові. Втікаючи від окупації та радянської влади родина опинилася в 1949 році у США. В дитинстві Квітка була пластункою – у табори їздила в гори, де вчила українські пісні, звичаї, обряди. Цісик мала колоратурне сопрано. Прихильники вгадували у її голосі звучання скрипки. Крім того, Квітка володіла технікою, поширеною у карпатських селах – "білим голосом". В Америці Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів. ЇЇ голос звучав у рекламах "Кока-коли", "Макдональдсу", "Форд Моторз". 

У 1978 році пісня "Ти осяюєш моє життя", яку заспівала Квітка в однойменному фільмі, отримала "Оскар" і "Золотий глобус". Вона записала два україномовні альбоми – "Квітка" та "Два кольори". Це коштувало співачці майже 200 тисяч доларів. Акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мати. Обидві платівки були номіновані на "Греммі". В Україні музика Квітки Цісик усі, хто вперше чув її голос, були вражені, заскочені зненацька, приголомшені. Цей голос брав у полон одразу і назавжди – він був неповторний і незабутній, поєднував силу, ніжність і щирість, смуток і тривогу. Можливо тому, що душа співачки завжди належала Україні, хоча голос — Америці. На жаль до свого 45-річчя Квітка не дожила 5 днів — померла від тяжкої хвороби. 



Під час зустрічі з талановитою українською письменницею Іриною Власенко у нашій бібліотеці вона презентувала свою нову книжку про цю неповторну співачку - “Квітка з Манхеттена”, яку подарувала нам, за що ми їй безмежно вдячні. Талант Квітки продовжує жити на теренах України завдяки неперевершеному виконанню її репертуару Оксаною Мухою.

Дещо цікаве про сьогоднішню дату.



4 квітня міжнародна інтернет-спільнота відзначає свій День. Відносно нове свято – Міжнародний день Інтернету. Щороку святкування відбувається на день пам’яті святого Ісидора Севільського, якого Католицька церква визнала заступником Інтернету. У 1998 році Папа Римський Іоан Павло II визнав всесвітню мережу енциклопедією людського знання, а у лютому 2001 року її покровителем обрали Ісидора Севільського, якого вважають першим енциклопедистом.





Найбільша праця Ісидора «Етимології» містила 20 томів і справді була енциклопедією того часу. Католицький святий з’явився на світ в 560 році. Він був відомий своєю благочестю, завдяки любові до науки. Відомо, що преподобний написав одну із перших книг по етимології. Він першим познайомив іспанців з працями Аристотеля, був реформатором і людиною широких поглядів. Крім того, вважається, що він перший застосував в своїй праці систему перехресних посилань, яка віддалено нагадує гіперпосилання, використовувані в мережі. Абсолютно всі люди, які користуються Інтернетом, стикалися з проблемою, коли на весь екран вилазе величезна помилка під назвою 



- «помилка – сторінка не знайдена».




 Парадокс Інтернету: він з’єднує людей, що знаходяться далеко, але роз’єднує з тими, хто знаходиться поруч. Взагалі, в наш час неможливо уявити існування людства без Інтернету.

четвер, 2 квітня 2020 р.


Барви життя Володимира Полуди

«Краса врятує світ», а споглядання краси України (і не тільки) врятує всіх від нудьги і зарядить позитивом на довгі буденні дні.  Запрошуємо всіх на віртуальну виставку картинною галереєю Володимира Полуди.

Полуда Володимир – художник-аматор, народний майстер образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва міста Ніжина Чернігівської області. Малює Володимир ще зі шкільних років. Коли навчався в школі, брав участь в багатьох гуртках: фотографія, гра на гітарі та образотворчому. У Полтавському сільськогосподарському інституті  був учасником студентського академічного хору, оформлював і випускав студентські агітгазети і листки. Така активність залишається з ним протягом всього життя. На даний час, пан Володимир бере участь у всіх масових заходах рідного краю: це і День села Припутні (де народився), це і День міста Ніжин, і ярмарки на Покрову, День Святого Миколая та інших. Тож розпочнемо.
В творчому доробку художника є портрети відомих письменників: Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя.



Велику увагу приділяє краєвидам рідних місць Чернігівщини, храмам і церквам: «Зимовий етюд», «Зимовий Ніжин», «Околиці Ніжина», «Дорога додому», «Рідні місця», «Храм у м.Ічня», «Вечірній пейзаж р.Остер».





Всім, хто цінує тишу природи: «Озеро на пагорбах», «Гори і озеро», «Левада».


Також є копії відомих картин: копія Венеції, копія мосту в Аргентеї (Клод Моне) та портрет Едуардо Ріофріо – одного з найкращих художників Еквадору ХХст.



А з сучасного: «Козак Мамай в сучасних умовах», «Берізка в стилі арт», «Тюльпан на 8 Березня», «Для справжніх чоловіків».




Бажаємо всім приємного перегляду. Нехай неперевершені краєвиди перенесуть Вас в зимову казку, у вересневий день і у вечірнє місто.