неділя, 31 липня 2016 р.

«Гей, піду я в ті зелені гори…» один епізод з Великого життя.
Цього року минає 115-та річниця перших відвідин Лесею Українкою Буковини. У листі до Ольги Кобилянської від 12 березня 1901 р. Леся Українка пише «…Але єсть у мене ще одно бажання, таки справжнє, виразне бажання, се поїхати до Вас на зелену Буковину». Їхала туди Леся в дуже тяжкий для себе час, але тепла зустріч з родиною Кобилянських просто рятує її від смутку. Подорож по Буковині тривала до ранньої осені, було багато зустрічей, було багато написано… А в альбомі господині Анни (матері Ольги Кобилянської) вона записала:
«В інші гори я полину,
Але спогад не покину.
По зеленій Буковині,
По привітній господині.-»

Більш детальну інформацію Ви можете отримати, переглянувши тематичну викладку завітавши до бібліотеки.




Буковина сьгодні







середа, 27 липня 2016 р.

Українська ікона: життя духу і життя людини».
Ukrainian icon: the life of spirit and the life of man.
До Дня Хрещення Київської Русі – України бібліотека презентує своїм користувачам матеріали присвячені український іконі, яка прийшла з Візантії та за декілька віків стала самобутнім, дійсно національним мистецтвом. Ікона - є споконвічним на нашій землі і являє собою культурну цінність світового рівня. Ікона – це найстарішій жанр українського малярства (українському іконопису – понад 500 років), який, незважаючи на всі атаки проти нього, залишився вірним своїй ідентичності. Матеріали виставки розповідають про історію розвитку українського іконопису і його особливості в різні епохи на протязі віків; про цікаві факти і подробиці, наприклад, що іконописці України мали безпосередні контакти з центрами розвитку мистецтва на Заході, але вони не звіряли свого іконопису з релігійними картинами Італії, Франції, Польщі, інших країн. Українізація ліків виникає на місцевій основі, з ініціативи самих майстрів, іноді – в супереч грецьким ермініям, тобто правильниками малярства; про особливості оформлення композиції ікон у просторі українських храмів – кількаярусний іконостас, який стає «наочною Біблією», «зримою молитвою», бо подає зразок молитви і заохочує до молитви. Історію розвитку українського іконопису поділяють на три періоди: великокнязівський, пізньосередньовічний і новочасний (ренесансно-бароковий) – три ступені розвитку духовності нашого народу. Після періоду тяжких нищень, застоїв і занепадів певний час ХХ ст. знову українська ікона відроджується, оновлюється, розвивається як легендарний і безсмертний Фенікс. Окремі матеріали розповідають про сучасних художників – майстрів українського іконопису: О. Івахненка, В.Стефурука, В.Бірюковича, О.Охапкіна, Т.Ігнатьєву, П.Холодного, Ю.Нікітіна, І Демчук. В своїй статті Р.Фурдуй розкриває таємниці православних ікон. О.Кульчинський розповідає і показує що зображено на великодній православній іконі «Христос Перемагає». Розділ «Іконостас України» представляє окремі ікони з описом. Наприклад: «Різдво Христове», «Воскресіння», «Хрещення», «Стрітення», «Страсті Христові», «Богоматір Одигітрія». «Волинська Богоматір», «Апостол Іван», «Трійця». Цикл статей Д.Степовика «Українська ікона крізь віки» присвячений історії розвитку українського іконопису, де автор торкається питання впливу конкретних історичних подій на ідеологію ікони, композицію, колір, закони її письма. Розповідає про школи, центри українського іконопису: Чернігів, Остер, Київ, Переяслав, Васильків, Почаїв, Луцьк, Жовква, Мукачів та інші; про іконопис різних етнічних груп: русинів, лемків, бойків, гуцулів, які мали свої глибокі традиції.

Сьогодні у суєтності далеко не завжди нам вдається розібратися в собі, проаналізувати свої вчинки. Присутність ікони в домі примушує нас хоч на хвилинку подумати про свою душу, допомагає скинути важкий тягар власних і чужих негараздів, щоб спокійно продовжити свій шлях. Аура святості образу викликає у просторі відповідний резонанс. Багато людей з вірою в серці звертається до ікони, до Господа. Церква роз’яснює прихожанам, до якої саме ікони слід звертатися в різних життєвих ситуаціях: недугах, пологах, вінчанні. Ікони стають оберегами сім’ї, їх передають із покоління до покоління, вони стають родинними духовними реліквіями.










До Дня родини. «Родинний фотоальбом – святиня кожної сім’ї».
Photoalbum is holy object of each family.
Родина є найважливішою цінністю держави і суспільства. Це психічний, фізичний, інтелектуальний, емоційний осередок, в якому розвивається дитина. Для дорослих це теж важливе джерело реалізації різних потреб, умови для нормального, повноцінного фізичного й духовного життя. Дружна атмосфера в родині дуже важлива для комфортного буття будь якої людини, для відчуття захищеності, турботи, любові. Сім’я була і залишається берегинею людських цінностей культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку людини. В ній починається виховання життя дитини, відбувається формування її як громадянина. Сім’я – це осередок суспільства, наповнений своїми цінностями та традиціями. Мабуть в кожній родині є альбом зі старими фотографіями. Це важливе джерело виховання історичної пам’яті молодого покоління. Збереження старих фото – це нерозривність поколінь, це інтерес до історії свого роду, своїх предків, це формує поняття і відчуття великої родини, яка існувала до твого життя і буде подовжена в твоїх дітях та правнуках. Сімейний альбом долучає людину до історії своєї держави, формує повагу не тільки до своїх предків, але й до всіх людей похилого віку. Сімейний альбом наповнює почуття гідності, впевненості, значимості. Історія твоєї родини – це твої коріння, джерело твоєї духовної сили. Родинний фотоальбом – це святиня кожної сім’ї.

Користувачі нашої бібліотеки надали декілька старих світлин - портрети своїх предків кількох поколінь - з сімейного архіву.











пʼятниця, 15 липня 2016 р.


Днями в бібліотеку завітав  Ткаченко Орест Борисович, який був  її  читачем багато років тому. Зараз  вчений – філолог, письменник, автор багатьох статей про проблеми розвитку мови - приніс в бібліотеку подарунок  свою книгу « Письма далекого друга». Це одкровення, в яких автор розкриває  складні проблеми життя багатьох етносів, їх мови, культури, взаємовпливу. Це історичні екскурсії, факти, події, зв’язки світових етнічних релігій з культурами інших народів. Автор відмічає значення рідної мови в вихованні, освіті висококультурної  особистості…Книга включає листи Ореста Борисовича  до ерзянської поетеси Марізь Кемаль. Видавці сподівалися  публікацією цієї книги зупинити русифікацію, допомогти  виживанню ерзянської мови та укріпленню позицій української мови, тому що, як вважає дослідник мов, в долі ерзян та українців багато спільного…Сподіваємось, що книга буде цікава широкому колу читачів, а не тільки « вузьким»   спеціалістам.  Ткаченко Орест Борисович – український мовознавець, поліглот, ерудит, еколінгвіст, член – кореспондент Національної Академії наук України,професор, доктор філологічних наук, головний науковий співробітник Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАНУ , Центру наукових досліджень та вивчення іноземних мов НАНУ, якому в 2015 році Академія урочисто відмічала 90-річчя -- розповів, що готує видання книги своїх віршів і обіцяв презентувати її в бібліотеці.



 


неділя, 10 липня 2016 р.

Пояс бойової слави Києва ( початок оборони столиці в роки Другої світової війни)
THE LINE OF FIGHTING GLORY
11 липня 1941 року Пінська військова флотилія прийняла перший бій з фашистами на підступах до Києва, яка загинула майже у повному складі. Так почалася 75 років по тому оборона Києва. З німецького боку в битві брала участь група армії « Південь, дві армії групи «Центр». Зі сторони РС – війська Південного-Західного фронту під командуванням генерал-полковника М.Кирпоноса. Захват Києва був стратегічною метою плану  Барбаросса. Німці зібрали біля міста великі сили: піхоту, танки,авіацію…7липня почалася офіційна кампанія із захоплення Києва, 11 липня – оборона столиці України. Стійкий опір військ Київського укріп району зірвав спроби ворога захопити місто миттєво…Оборона Києва відволікала великі сили супротивника, тим самим стабілізувала становище на московському напрямку фронта.72 дні – з 11 липня по 19 вересня 1941 року тривала оборона Києва…

З метою вшанування пам’яті учасників та загиблих в цих подіях в бібліотеці оформлена книжково - ілюстративна виставка «Пояс бойової слави Києва», де представлені матеріали про події оборони столиці в роки Другої світової війни. Наприклад, книга пам’яті клубу «Пошук» « Київська стратегічна оборона операція» -історико-документальна розробка допоможе зрозуміти розмах та масштабність подій початкового періоду війни - Київському. В книзі подані « Хронологія  мужності і звитяги воїнів ПЗФ літо-осінь, 1941 рік» та відомості про долю генералів ПЗФ, наданих працівниками Меморіального комплексу « Національний музей історії Другої світової війни». В книзі «Дніпровська ділянка поясу бойової слави - Жуків острів»  описані об’єкти музею просто неба на острові – пам’ятки історії війни, як об’єкти Поясу слави Києва, основні маршрути екскурсій по місцях оборони столиці. «Вартові героїзму і звитяги» - видання яке містить рідкісну і повну підбірку фото- та графічних матеріалів розміщення об’єктів і стану Київського укріп району – пам’ятки військово – інженерного будівництва часів Другої світової війни. Г.Є.Ясів в своїй книзі «Пояс бойової слави міста – героя Києва» розповідає про історію реалізації плану створення Музею просто неба « Пояс бойової слави міста – героя Києва» з метою збереження для прийдешніх поколінь унікальних споруд колишнього КиУР., як пам’яток - свідків героїчної боротьби народу з фашистською навалою. Вічна слава воїнам Південно- Західного фронту, які полягли у боях за честь, свободу і незалежність України.
Згідно спільного  рішення столичної адміністрації та керівництва Солом’янської районної організації ветеранів України  всі заходи  пов’язані з  75- річчям  оборони Києва перенесені на вересень місяць, коли 26вересня  1941 року була завершена стратегічна оборонна операція. 11 липня в бібліотеку завітав М.М.Корольов – заступник голови Солом’янської районної організації ветеранів – давній користувач і людина з якою бібліотека співпрацює багато років.





 Він ознайомив з планом заходів організації з нагоди 75-річчя оборони Києва і запланував з бібліотекою проведення  спільних  заходів на вересень місяць – урок мужності в школі, участь бібліотеки  та учнівської молоді району в проведенні живого ланцюга учасників оборони Києва. Також Михайло Михайлович проінформував, що на обліку в організації ветеранів Солом’янського району на сьогодні є вісім учасників оборони Києва: Бабий В.А.( 1926 р.н.), Волков В.І (1923), Медведєва Г.Д.(1924), Киянченко О.Н.( 1926), Кучеренко Є.Т.( 1923), Коломієць Є.М (1926), Халабуда М. С.(1921),Медина К.І ( 1920).  Ми висловлюємо їм  вдячність  за героїзм, стійкість, мужність, які вони виказали в   часи захисту нашої столиці від  нападу страшного ворога…