четвер, 28 вересня 2017 р.

Всеукраїнський День бібліотек –
Це свято храму книг – бібліотеки славно свято.
В цей день в бібліотеку завітали на мандрівку та розваги по книголенду школярі. Працівники бібліотеки провели екскурсію по закладу, який називають домівкою книг, домом мудрості людства, розповіли про структуру бібліотеки, її роботу, про правила користування її послугами та можливостями. Ознайомили з дитячим фондом: підручниками, довідниками, енциклопедіями, які є помічниками у навчанні. Після знайомства з книжками серій «Сучасна дитяча проза», «Життя видатних дітей»,  коміксами  за мотивами відомих класичних українських творів десять учнів записалися до бібліотеки, щоб взяти ці книжки. 






У читальному залі дітей чекали різні творчі активності. Вони з задоволенням грали у різні навчально–пізновально–розважальні настільні ігри, складали пазли, малювали, клеїли. З книжками, призами, солодощами в гарному настрої учні поверталися в школу. 









На асфальті біля бібліотеки у «великий книзі» діти оставили свої враження: « Ми любимо читати, ми любимо бібліотеку».








«Бабин Яр – найжахливіша сторінка історії України» -
урок історії з цієї теми  провів   Ткачук Андрій Платонович – заступник Генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», заслужений діяч культури України - з учнями 11 класів, які зараз  вивчають цей період історії. Тому вони дуже уважно і зацікавлено слухали детальну розповідь про події днів 28-29 вересня 1941 року  у Києві в Бабиному Яру через долю однієї киянки Діни Проничевої, яка чудом зосталась живою після рострілу, вночі  вибралася з яру, тільки через два роки змогла повернутися додому в родину, яка давно вважала її загиблою. Ця жінка виступала свідком на Нюрберському  процесі, який судив Голокост. Гість розповів про приємне  здивування від спілкування з німецькими школярами під час своєї поїздки в Берлін  для роботи в музеях, архівах  – вони гарно знають історію  Другої Світової війни, Голокосту, про Україну,  події Бабиного Яру. Наприкінці свого виступу Андрій Платонович наголосив на важливості вивчення таких страшних уроків історії, щоб це ніколи  не повторювалось у майбутньому людства.









Wer fremde Sprache nicht kennt, weiss nichts von seiner eigenen.
J. W. Goethe.
Той, кому чужі іноземні мови - нічого не розуміє у власній .
Й.В.Гете

До року німецької мови в Україні в бібліотеці оформлений тематичний перегляд літератури яка представляє підручники, словники німецької мови, книжки з історії німецької літератури, художні твори письменників  Німеччини - від класиків до сучасних  - з фонду бібліотеки. Є матеріали, які розповідають про Мартина Лютера – діяча культури, перекладача німецькою мовою « Біблії» та про братів Грімм, які створили « Німецький словник  мови».





            Німецька мова належить до великої групи індоєвропейських мов, а в її межах – до германських мов і є спорідненою з англійською, датською, норвезькою, шведською, нідерландською і фламандською. Німецька мова є державною в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Люксембурзі та Ліхтенштейні. Нею користуються також жителі Південного Тіролю (Італія), Північного Шлезвігу (Данія), у Бельгії та Франції (Ельзас). Німецька мова - рідна для  більш ніж 100 млн. чоловік. Майже кожна 10 книжка, що видається у світі, написана німецькою мовою. Серед мов, з яких найбільше робиться перекладів, німецька посідає третє місце (після англійської та французької), крім того, німецька – це мова, якою робиться найбільше перекладів. 
Джерелом загальноприйнятної літературної мови є переклад Біблії, здійснений Мартіном Лютером. Вона поліпшувалася протягом 3х сторіч і іншими великими письменниками та стала однією з найбагатших мов Європи. 






Всі читали або слухали в дитинстві казки братів Грімм. Якоб та Вільгельм Грімм – відомі всім
з дитинства німецькі письменники. Крім того, що вони писали казки, вони ще були лінгвістами і дослідниками своєї національної культури. Крім того, брати вважаються засновниками наукової германістики та германської філології.  На початку 19 століття, в якому жили брати, сучасної єдиної нації в Німеччині не існувало. В той час спільна мова була єдиним об’єднувальним фактором для всього німецького народу. Це спонукало братів  до роботи над створенням 33х томного словника німецької мови. Це порівняльно-історичний словник усіх германських мов. Він вважається стандартом німецької етиології. Чому варто вивчати німецьку: знаєш мову – маєш більше шансів знайти цікаву високооплачувану роботу у рідній країні. Знання мови дозволяє отримати безкоштовну вищу освіту в Німеччині. Сьогодні в цій країні навчається 300тисяч іноземних студентів. Зі знанням німецької легше подорожувати. Якщо ти хочеш отримати від поїздки більше ніж звичайний турист, прагнеш відчути країну, зрозуміти її культуру – знання мови обов’язкове. Щороку в Німеччині публікують 80000 нових книг: від фантастики до документалістики. Ти зможеш читати будь-яку з них не чекаючи перекладу. Ти матимеш можливість насолоджуватись красою мовного стилі Гете або Кафки в оригіналі. Бути поліглотом корисно. У країнах – членах ЄС знання двох іноземних мов – законодавчо закріплена норма. Вивчення кількох норм тренує мозок.  





 Використана література:
Кузнецова О. « Рraktium der deutschen Grammatik», Москва, 1978;
Словник німецько- український», Ірпінь,Перун,1994;
Маркова А. « Учись говорить по- немецки»,Ленинград,1977;
Хицко Л. « Говори правильно и выразительно по- немецки», Москва,1992;
Коптілов В. « Теорія і практика перекладу»; Київ, Юніверс, 2003;
« Протестанство», Минск, 2006;
Брати Грімм « Казки», Донецьк, 2003;
Братья Гримм « Сказки», Минск, 1993;
«История немецкой литературы»
  в трех томах, Москва, « Радуга», 1985;
Й.В. Гете « Вибране»,Київ, « Грамота», 2005;
Кафка Ф. « Процес»,Фоліо,Харків,2008;
Манн Г. «Сочинения», Москва, 1958;
Манн Т. «Новеллы», Москва. 1973;
Ремарк Е.М. « Тріумфальна арка», Харків, « фоліо», 2006;
Гофман Ф. « Морской разбойник», Гродно, «Сталкер», 1994;
Фейхтвангер Л. « Испанская баллада», Киев,1992;
Дюрренматт Ф. « Подозрение», Москва, 2000;
Цвейг С. « Новеллі», Москва,2010;
Фріш М. « Нехай мене звуть Гантенбайн», Харків, Фоліо, 2010.
Гессе Г. « Гра в бісер», Харків, « Фоліо», 2001

вівторок, 26 вересня 2017 р.

Детективні лабіринти В’ячеслава Васильченка
 В рамках проекту «Українська сучасна література» в бібліотеці відбулася перша зустріч–знайомство користувачів з В’ячеславом Васильченком та його творчістю. Автор «філологічних детективів з елементами містики» розповів присутнім про себе, свій шлях в письменство, свою творчу кухню, участь в літературних конкурсах, одержання відзнак, премій в них, ознайомив коротко з сюжетом кожного роману, історію появи головного героя – професора Богдана Лисиці.







В’ячеслав Васильченко  презентував  свою нову  книжку «Жорстокі ігри  Вельзевула». «Детективи – це мій улюблений жанр, який несправедливо вважають несерйозним. Для мене такі книги – це гра, міська  казка зі щасливим кінцем», - зізнається  сам  письменник. Теми бесіди  гостя з читачами  вийшли далеко  за рамки літератури. На згадку про зустріч В’ячеслав  Васильченко  отримав  свій портрет  від одного з читачів  бібліотеки. Присутні  мали  змогу придбати нову книжку  гостя з його автографом.


Наша довідка про В’ячеслава  Васильченка. Автор шести детективних романів та оповідань, лауреат «Коронації слова» в 2012, 2013, 2014 роках. Володар премії Андрія Кокотюхи «Золотий Пістоль» за найкращий гостросюжетний детектив в 2015 році. Один з переможців конкурсу малої детективної прози «Це ж елементарно, сер…» у 2015 році. Володар гран-прі конкурсу малої детективної прози «Це елементарно, сер..2.0» у 2016.