Золотий голос України.

(До 85-річчя від дня народження Анатолія Солов’яненка)

На 67-му році життя його зболене серце зупинилося, а Україна осиротіла. Змушений залишити у розквіті творчих сил сцену Національної опери України через зумисні дії її керівництва, Анатолій Солов’яненко так і не отямився від завданої йому душевної травми, а українському мистецтву внаслідок цього було завдано непоправної шкоди. На громадській панахиді в Національній філармонії було море квітів і нескінченний людський потік шанувальників – свідчення всенародної любові. А над усім цим лунав його неповторний голос – арії з опер, українські народні пісні. Співак немов дарував свій останній сольний концерт.

Творча діяльність А.Солов’яненка тривала 36 років. За цей час він проспівав 18 оперних партій, 100 концертів у різних куточках країни та за кордоном, близько 600 вистав. Два сезони (1977 – 78) співав у «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку. 

В його репертуарі - понад 200 творів української та зарубіжної класики, романси, неаполітанські пісні. І найкоштовнішими перлинами в його репертуарі сяяли українські народні пісні. Хрестоматійні «Дивлюсь я на небо». «Місяць на небі», «Повій вітре на Вкраїну», заіскрилися в його виконанні незабутніми барвами. Він перший з українських виконавців перекинув смисловий місток між нашими народними піснями та італійськими аріями. Щоб спів дійшов до людей він пропускав крізь себе і сльози, і біль, і горе. Тоді глядач починав дихати з співаком в резонанс й народжувалось справжнє Мистецтво. Він проходив стажування в знаменитому Міланському театрі «Ла Скала». Його запрошували до Москви, але Солов’яненко залишився вірним Україні. 

Де б не виступав з концертами Солов’яненко, він неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні. «Виконуючи народну пісню з естради, – казав митець, - я пропагую її, хочу привернути до неї увагу людей, і поки вистачить сил, я не відступлюся від цього завдання. Українську пісню чудово розуміють у всьому світі». Анатолій Борисович був свідомий своєї місії: «Мене обрала доля. Співати – мій обов’язок. Я буду нести свій хрест до кінця мого перебування на землі». Він проніс його чесно, а нам залишив на пам’ять свій чарівний голос. 

При оформлені Виставки – перегляду  «Золотий голос України» , присвячений ювілею А.Солов’яненка,  використані  матеріали  фонду  бібліотеки  імені Лесі Українки:

-          «Українська культура», 1999, № 8-9;

-          -«Київ»,1985, №9;

-          -«Український театр», 1980, № 7-8;

-          -«Музика», 2002, 311-12;

-          -«ПіК», 1002, №35;

-          -А.Тетещенко « А.Соловяненко. Український голос, що розмовляв з усім світом»,Київ-2002;

-          -Ю. Станишевский « А натолій Соловьяненко», Музыка, Москва, 1984.