(Б.Олійник)
Історія творення всенародного пам’ятника Матері-Вдові.
Книгу
«Всенародний пам’ятник Матері-Вдові» відкриває фотознімок кінорежисера
Володимира Артеменка – колективний портрет матерів-вдів села Мельники
Черкаської області. «Дивовижний кадр – сотні жіночих облич у біленьких
хусточках». Фотографію зробили до документального фільму «Солдатські вдови». На
Берлінському кінофестивалі її назвали «Українські мадонни ХХ століття». Немає
вже цих мадонн, відійшов у вічність творець картини-пам’ятника В.Артеменко. А
велике фото експонується у Національному Музеї історії Другої світової війни.
Ідея
толокою звести всенародний пам’ятник Матері-Вдові висловила Галина Заболотна з
Дніпропетровщини, яку вона адресувала Борису Олійнику – голові правління
Українського фонду культури. І була ладна внести перші 100 грн. зі своєї пенсії
на його споруду: «Прошу, щоб Ви кинули клич». Її ідею підтримав голова
редакційної ради газети «Сільські вісті» Іван Сподаренко. «Устами Галини
Василівни говорить сама Україна», - сказав тоді Б Олійник. Він вважав, що
«вдови війни – це справді унікальне трагічне явище. Україна – найпостраждаліша
у страшному двобої: за апокаліпсичним числом жертв їй та Білорусі немає рівних,
жодної родини не обминуло горе і втрата. Україну можна назвати вдовиною
державою. Плакати нашим матерям не було коли. Треба було виконувати і жіночу і
чоловічу роботу – ростити сиріт, тягати плуга, давати хліб і зброю фронту. А по
війні піднімати країну з руїни. Коли ми сьогодні віншуємо живих і полеглих
солдатів страшної війни, поруч з героями, бійцями, командирами і генералами в
одному ряду з ними воздаймо найвищу шану нашим матерям-вдовам, які на своїх
плечах винесли із погарищ і возродили Україну».
Український
фонд культури і газета «Сільські вісті» звернулися до всієї громади з покликом
за народним звичаєм зібрати чесні гривні на спорудження монумента земній
Богородиці – Матері-Вдові!. Для керівництва та втілення ідеї акції «Всенародний
пам’ятник Матері-Вдові – бути!» була створена Координаційна Рада на чолі з Борисом
Олійником. Почалось широке обговорення, агітація серед населення, у пресі підтримки
вседержавної толоки, питання де спорудити пам’ятник і яким йому бути. Чотириметрову скульптуру жінки з
дітьми зробили молоді скульптори Адріан Балог і Костянтин Добрянський. Після трьох
з половиною років роботи Координаційної Ради, адміністрації Києва, діячів
культури, мистецтва на зібрані народні кошти 22 червня 2012 року – День
скорботи і вшанування пам’яті жертв
війни в Україні – у столичному парку Перемоги був урочисто відкрито унікальний всенародний пам’ятник Матері-Вдові. Цей день – перший день війни – чорна дата, вкарбована довічно в календар історичної пам’яті, коли вже полягли тисячі червоноармійців і заплакали перші вдови. Чотири роки весь тягар війни ліг на утлі жіночі плечі… З 2008 року акція про створення пам’ятника набула всеукраїнського розголосу. Завдячуючи моральній і матеріальної підтримки тисячі громадян «стоїть на видноколі світла Мати…». Книгу про історію творення пам’ятника Матері-Вдові завершують пронизливі строки «Балади вірності» Бориса Олійника, яку він всім удовам війни присвячує.
війни в Україні – у столичному парку Перемоги був урочисто відкрито унікальний всенародний пам’ятник Матері-Вдові. Цей день – перший день війни – чорна дата, вкарбована довічно в календар історичної пам’яті, коли вже полягли тисячі червоноармійців і заплакали перші вдови. Чотири роки весь тягар війни ліг на утлі жіночі плечі… З 2008 року акція про створення пам’ятника набула всеукраїнського розголосу. Завдячуючи моральній і матеріальної підтримки тисячі громадян «стоїть на видноколі світла Мати…». Книгу про історію творення пам’ятника Матері-Вдові завершують пронизливі строки «Балади вірності» Бориса Олійника, яку він всім удовам війни присвячує.
Виставка до Дня скорботи і пам’яті
жертв війни мовою документів розповідає про історію виникнення ідеї та
реалізації по творенню всенародного пам’ятника Матері-Вдові, якій постав у
столичному парку Перемоги 2012 року. Виставка ілюстрована літературними творами
українських письменників і поетів, присвячених матері. Це вірші Т.Шевченка, Б.Олійника,
Д.Павличка, М.Сома, В.Симоненка, Д.Онковича, М.Вінграновського, І.Драча, В.Підпалого,
П.Засенка, А.Камінчука, Л.Горлача, М.Томенка, П.Перебійноса, Н.Поклад,
П.Косенка, М.Сингаївського, Є.Колодійчука, Н.Вернигори, М.Рильського, О.Білаша,
Г.Черінь, І.Ковальчук, творами Г.Тютюнника «Сито, сито…», О.Довженка «Мати»,
Ю.Яновського «Жива вода».
Немає коментарів:
Дописати коментар