#книгафонду

Жінка-мати в сучасних реаліях.

День Матері відзначають у багатьох країнах світу. В Україні його святкують у другу неділю травня. Це - свято вічності з покоління в покоління. Для кожного мама – найголовніша людина для своїх дітей. В усі століття мами оспівувалися кращими художниками і поетами. Вірші М.Сингаївського, В.Симоненка, Б.Олійника, Д.Павличка, покладені на музику і в яких оспівується краса і віддана любов матерів до своїх дітей, не даремно стали народними і назавжди залишаться коштовним скарбом  української культури.

 Сьогодні, в цей зворушливе і цілком заслужене свято, ми вирішили надати слово сучасним українським письменницям. Глянути на ті трансформації, які відбуваються в трактуванні образу жінки-матері в українському суспільстві і, відповідно, в літературі.

Люко Дашвар. «Мати все» «Клуб Сімейного Дозвілля» - 2011.

В основу сюжету письменниця поклала реальну життєву історію, в якій, на переконання автора, багато хто побачить своє власне невигадане життя. Історія багатої професорської доньку, у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира. Мама – професорка: авторитарна, сильна духом та незламна. Мати, попри свою освіту і чималий життєвий досвід, яка так і не змогла осягнути елементарних потреб дітей, доньки і хворого сина. Книга зачіпає багато важливих тем: любов, довіра, дитяча психіка, відповідальність, гроші, щастя. Мати все, але не мати нічого.

В.Мастерова. Суча дочка. –  Клуб Сімейного Дозвілля. 2015.

Це книга про матір, яка прийняла чужу дитину, мов рідну. Головна героїня  Олена поступилася всім задля щастя дитини – своїм коханням, любов’ю до рідної домівки, своєю гідністю. Життя не вберегло її від злості та жорстокості людей, від бідності та важкої праці. Вона готова на все, аби син  Іван ріс щасливою дитиною.

О. Олендій. Гніздо горлиці. Клуб Сімейного Дозвілля. 2017.

Історія, про яку розповідається в книзі, зовсім не нова. Це історія жінки, яка змушена заробляти на життя своє і своєї родини на чужині… Скільки їх таких є, тисячі, сотні тисяч? Жінки, які поневіряються по світу у пошуках заробітку, а потім повертаються додому спустошеними, і скільки є ще таких, що не повертаються? Хоча книга і закінчується трагічно, в ній є віра, любов і сподівання. Адже горлиці в’ють свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди.

 Жінки–авторки  СучУкрЛіту доносять необхідні меседжі до конкретних і досить різних читацьких аудиторій, відображаючи в своїх творах правдиву картину сьогодення.