Сьогодні, 10 травня, День матері в Україні. Бібліотека щиро вітає всіх з цим найлюдянішим святом, адже материнська любов – найсильніша річ на планеті.

       «Обгорніть дитину ласкою: і в житті і в навчанні»

                   Педагогічні ідеї Софії Русової до Дня матері

В інтернаціональній родині шведа та француженки народилась у 1856 році. Їй судилося стати активною громадською  діячкою у період української революції, першою жінкою педагогом-теоретиком в Україні, соціальним педагогом, письменницею. За рівнем і обсягом просвітянської роботи вона займає таке ж почесне місце як Олена Пчілка  і Христина Алчевська.

 

У своїй педагогічній діяльності і наукових роботах Софія Русова наголошувала на формуванні індивідуальної моральної свідомості кожної дитини. Метою такого виховання, на її думку, є сприяння широкому вільному розвитку усіх духовних сил дитини і її здібностей. Для досягнення такої мети важливу роль має відігравати родинне виховання, зокрема, роль матері. 

Материнська любов – це надзвичайне почуття, яке виховує в дитини здатність любити і бути любимою. Якраз завдяки матері, її любові діти розуміють і пізнають, що значить бути любимим, і водночас вчаться  любити матір, батька, інших членів сім’ї. 

С. Русова вважала, що «родинне виховання найкраще, бо в основі його лежить ласка матері». У маленьких дітей є, на її думку, генетична запрограмованість на спілкування з тими, хто виявляє до них лагідні почуття.

«Без матері, без її ласки холодно, страшно було б жити, й ніяка школа, ніякі дитячі садки, або дитячі захисники не дадуть дитині того добра святого, любові й ласки, не розбудять в дітях почуття правди й любові, як щире виховання матері»

Більш детально про роль і значення матері в житті кожної дитини можна дізнатися з літератури по психології, педагогіці, а також з художньої літератури, яка є в нашій бібліотеці 

#книгафонду

Жінка-мати в сучасних реаліях.

День Матері відзначають у багатьох країнах світу. В Україні його святкують у другу неділю травня. Це - свято вічності з покоління в покоління. Для кожного мама – найголовніша людина для своїх дітей. В усі століття мами оспівувалися кращими художниками і поетами. Вірші М.Сингаївського, В.Симоненка, Б.Олійника, Д.Павличка, покладені на музику і в яких оспівується краса і віддана любов матерів до своїх дітей, не даремно стали народними і назавжди залишаться коштовним скарбом  української культури.

 Сьогодні, в цей зворушливе і цілком заслужене свято, ми вирішили надати слово сучасним українським письменницям. Глянути на ті трансформації, які відбуваються в трактуванні образу жінки-матері в українському суспільстві і, відповідно, в літературі.

Люко Дашвар. «Мати все» «Клуб Сімейного Дозвілля» - 2011.

В основу сюжету письменниця поклала реальну життєву історію, в якій, на переконання автора, багато хто побачить своє власне невигадане життя. Історія багатої професорської доньку, у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира. Мама – професорка: авторитарна, сильна духом та незламна. Мати, попри свою освіту і чималий життєвий досвід, яка так і не змогла осягнути елементарних потреб дітей, доньки і хворого сина. Книга зачіпає багато важливих тем: любов, довіра, дитяча психіка, відповідальність, гроші, щастя. Мати все, але не мати нічого.

В.Мастерова. Суча дочка. –  Клуб Сімейного Дозвілля. 2015.

Це книга про матір, яка прийняла чужу дитину, мов рідну. Головна героїня  Олена поступилася всім задля щастя дитини – своїм коханням, любов’ю до рідної домівки, своєю гідністю. Життя не вберегло її від злості та жорстокості людей, від бідності та важкої праці. Вона готова на все, аби син  Іван ріс щасливою дитиною.

О. Олендій. Гніздо горлиці. Клуб Сімейного Дозвілля. 2017.

Історія, про яку розповідається в книзі, зовсім не нова. Це історія жінки, яка змушена заробляти на життя своє і своєї родини на чужині… Скільки їх таких є, тисячі, сотні тисяч? Жінки, які поневіряються по світу у пошуках заробітку, а потім повертаються додому спустошеними, і скільки є ще таких, що не повертаються? Хоча книга і закінчується трагічно, в ній є віра, любов і сподівання. Адже горлиці в’ють свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди.

 Жінки–авторки  СучУкрЛіту доносять необхідні меседжі до конкретних і досить різних читацьких аудиторій, відображаючи в своїх творах правдиву картину сьогодення.