Українська Голгофа Миколи Зерова 

Микола Костянтинович Зеров народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині в сім’ї вчителя. По закінченні школи навчався в Охтирській та київських гімназіях. У 1909–1914 – студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира. 1912 року з’явилися перші статті та рецензії Зерова в журналі «Світло» та газеті «Рада». Вчителював у Золотопольській та Київській гімназіях. Викладав українознавство в Архітектурному інституті, працював редактором бібліографічного журналу «Книгарь».1920-1923 працював вчителем в Баришівці. 1 жовтня 1923 року Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти. 1923 року створена літературна група, її учасників стали називати неокласиками: М.Зерова, П.Филиповича, М.Драйхмару, Ю.Клена, М.Рильського. 1924 року надруковано «Камену» - першу збірку віршів Зерова. Від 1926 року письменник зосередив зусилля на перекладах та історико-літературних студіях.

1934 року Зерова було звільнено з університету. Йому було заборонено займатись науковою та літературною діяльністю. Він змушений був шукати будь-яку роботу. У ніч із 27 на 28 квітня Зерова було заарештовано. Його звинуватили в керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією, засуджено на 10-річне ув’язнення в Карелії. 9 жовтня 1937 «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС. Вирок якої - розстріл. Разом з багатьма іншими представниками української культури він був розстріляний в селищі Сандармох 3 листопада 1937 року.
Іменем Миколи Зерова названі вулиці у Дніпрі, Львові, Вінниці, Рівному, у Києві існує вулиця братів Зерових. В державному університеті Австралії діє кафедра Української мови імені Миколи Зерова.