Народження «Кобзаря»

1840, 26 квітня – у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. «Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, засяяла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», - писав Іван Франко. Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена  Гребінки. "Кобзар" надрукувало приватне видавництво  Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра  Мартоса.

 Шевченко ще в 1838-му році віддав Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка», і той перебував у захваті від творчості Тараса. До «Кобзаря»   увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Думи мої, думи». Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Кількість сторінок різнилася від 106 до 116-ти. Це пов’язано з тим, що в друкарні в деяких примірниках відновили вилучений цензором текст. На початку книгу прикрашав офорт з малюнком Василя Штернберга «Кобзар з поводирем». Книга швидко розійшлася (продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг  Мартоса  склав  приблизно  400 карбованців  сріблом. Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем. 

Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону і вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи. Сьогодні у світі збереглося  лише  кілька екземплярів  книги. Друге  видання побачило  світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.