Дмитро Білоус: «Щоб в душу входила краса».

Лауреату літературної премії імені Тараса Шевченка українському письменнику Дмитру Білоусу виповнюється 100 років від дня народження. У квітні 1920 року  в селянську родину на Полтавщині лелека на своїх крилах приніс десяту дитину – сина Дмитрика. Батьки виховували дітей своїм прикладом працьовитості,життєвої стійкості, правдивості. Письменник називав свою мати героїнею хатнього космосу. Батько був сільським мудрецем, книжником, народним суддею, писав п’єси, оповідання. В родині шанували слово, книгу, вечорами читали в голос, влаштовували театральні вистави. Старший брат Дмитра викладав історію в комуні А.Макаренка. Після такої сімейної атмосфери природно, що Дмитро вступає після школи до омріяного філологічного факультету Харківського університету. Навчання  було  перервано війною, тяжким пораненням. Після війни продовжує навчання у Київському університеті. У 1948 році вийшла у світ перша збірка Білоуса «Осколочним». Особливими рисами творчості письменника є висока культура віршування, гра слів, філологічні повороти, інтелектуальний гумор. У зрілому віці Д.Білоус починає писати для дітей. Ці твори написані з м’якою усмішкою. Вони цікаві, повчальні, кумедні, «лікувальні». Автор проводив справжню дослідницьку роботу при написанні творів.

Білоус – першорядний перекладач з болгарської, литовської, польської, білоруської, вірменської та інших мов. За перекладацьку діяльність отримав премію імені М.Рильського.

Літературознавство – ще одна грань таланту письменника. Він написав спогади про П.Тичину, О.Вишню, В.Сосюру, С.Олійника, Б.Тена та інших.

Своїми віршами про мову  поет прищеплював любов до рідного слова.

За книжку «Диво калинове» у 1990 році поет отримує премію імені Т.Шевченка. Дуже популярною стала і друга поетична збірка «Чари барвінкові», яка захоплювала, зачаровувала, полонила читача багатством, милозвучністю української мови:
 «В джерелах слова – душі криниця, а рідна мова – як чарівниця».

Третя книжка «За Україну молюся» - це захоплюючі розповіді автора про диво рідної молитви і чари прадавніх свят. Письменник через духовність, через серце, красу, лагідність і гармонію свого поетичного слова намагається увійти в душі читача. Новим творчим досягненням Білоуса стала літературна премія імені О.Пчілки.

Дмитро Білоус своєю творчістю вчив любити красу рідної мови, рідної країни,шанувати і продовжувати українські народні традиції.