Диво України – Володимирський собор у Києві.

Коли хтось уперше приїздить у Київ, то він бачить з вокзалу золоті бані, що милують око – це Володимирський собор. Володимирський собор – явище не настільки відоме, як собор Паризької Богоматері завдяки роману Гюго, чи в Барселоні знаменитий собор Саграда Фамілія, збудований Гауді, або Міланський собор. У світі є багато соборів, які маркують місто і країну, в якій розташовані. Про них знято багато фільмів, написано романів. Володимирський собор будувався до відзначення 900-ліття хрещення Русі (1862-1882). Коли нарешті собор був збудований, постало питання його наповнення всередині. Автор проекту оздоблення Адріан Прахов, як менеджер, звернувся до російських колег – Васнецова і Нестерова. Вони не одразу погодилися розписувати собор, посилаючись на зайнятість. Прахов знав про існування трьох художників – братів Свєдомських і Вільгельма Котабринського, які на той час жили у Римі. Вони одразу прийняли запрошення і привезли з собою картини – намальовані образи. Всі вони закінчили школу малярства імені Святого Луки в Римі. 

Згодом, російські художники таки долучилися до розпису. Коли почали розмальовувати собор, виник певний мистецький конфлікт. Васнецов і Нестеров були обізнані з європейським мистецтвом, але північного повітря Петербурга, де зібрано великі колекції європейського мистецтва, було замало, щоб передати той колорит, який могли внести в розпис собору художники, що навчалися на оригіналах Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаеля. Адріан Прахов, людина естетично дуже чутлива, побачив відмінність і відіслав російських майстрів в Італію для гармонізації спільної ідеї розпису собору. 

               

Роботи Нестерова і Васнецова в соборі більш іконописні, на роботах Котабринського всі зображені обличчя – живі, вони дихають. Зроблені разом із Павлом Свєдомським "Суд Пілата", "Розп’яття Христа" - яскраве тому свідчення. Вільгельм Котабринський разом із братами Свідомськими створили 50% живопису собору. Це тільки основні художники, але є ще багато інших, які співпрацювали з ними. Це і школа Мурашка, і Іван Їжакевич, і ціла велика спільнота інших художників, орнаменти собору малював Врубель. Вся ця славетна когорта видатних митців створили унікальне диво – Володимирський собор. Він чекає не менш талановитих письменників і режисерів для поширення і "розкрутки" у світі, гідного представлення України і Києва на культурній мапі людства. 

         

 Про Володимирський собор, його історію, детальний опис художніх робіт, які знаходяться в ньому, можна прочитати в книгах і альбомах у нашій бібліотеці: “Київ: історія, архітектура, традиції” - К.: Балтія-Друк, 2016; Ульяновський В.І. “Диво й дива київського Володимирського собору”. - К.: Либідь, 2017; Киркевич В.Г. “Володимирський собор у Києві” – К., 2004.