Марійка Підгірянка. Зіллюся з серцем народу.

Марійка Підгірянка - літературний псевдонім Марії Ленерт – Домбровської- української поетки. Народилася вона в родині лісничого. Потяг до літератури  з’явився у ранньому  дитинстві. В 13 років вже пробує писати вірші. Після закінчення Львівської жіночої семінарії 40 років працює у школі. З 1902 року друкується в газетах, журналах. В 1908 році виходить її перша поетична збірка «Відгуки  душі».

 Письменниця пише про дітей і для них. В своїх творах оспівує природу рідного краю - Карпати. Використовує фольклорні мотиви. Народні пісні.

Під час Першої світової війни Марія з дітьми потрапила у спеціальний табір для переселенців в Австрії. Про ці події, пережите вона написала в поемі «Мати - страдниця». Це твір з 12 пісень про життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, про трагічну долю тисячі галичан, які загинули в концентраційних таборах. 

У радянські часи книжки письменниці не видавалися. За часи незалежності України у різних видавництвах побачили світ поетичні збірки для дітей Марії Підгірянки: «Мелодії дитинства», «Краю мій, рідний». «Розповім вам казку», «Три віночки» та інші. Письменниця є авторкою багатьох оповідань, пісень, казок, загадок, літературно-критичних статей.

Д.Павличко писав про М. Підгірянку: Творчість поетеси з Карпатських гір – це справжня материнська енциклопедія, на якій виховувалися і виховуються цілі покоління. Максим Рильський порівнював  її поезію з кришталевою водою з гірського джерела.