«Пишу для людей і про людей»

Ось так, одного недільного дня ми зустрічали Олену Печорну, молоду українську письменницю. Ця зустріч надовго запам’ятається нам і нашим читачам. Адже, талановита авторка, яка є  нашою колегою, впустила нас, поціновувачів української книги, до своїх споминів. Коротко, але змістовно пані Олена розповіла про свій письменницький шлях. Цим самим закликаючи всіх не відступати від своєї мети і досягати цілей в будь якій сфері. А прикладом може слугувати вона сама. Сором’язлива дівчина з села Чернігівської області, яка писала оповідання в шухляду, трішки малювала, багато-багато читала і навіть хотіла вступити до медичного. Але… Перший крок - «Проба пера», а потім довгий шлях до видання першого роману і - лауреатка премії Олеся Гончара 2010 року. 

 

На сьогодні ми маємо змогу насолоджуватися лише трьома романами чернігівської авторки, але вони настільки пронизані переживанням і закликають до милосердя один до одного, тому варто не лише читати за одну ніч, а прочитати між рядків. Стисла розповідь про свої книги -«дітей» дає змогу читачам поринути у світ написання, пошуку того, а не іншого сюжету - це як оголити душу. 

Також пані Олена повідала нам про роботу над  новою книгою і ми впевнені, це буде твір, який не залишить нікого байдужим. На завершення авторка зачитала  есе «Бібліотекарка. Та що дихає сріблом», яке було опубліковано у фейсбуці і ним розчулила всіх до сліз. Присутні  затамували подих коли вона зачитувала цей крик душі бо з вуст автора, це було пронизливо і щемливо. Усі слова, які були сказані присутніми в знак подяки застрягали у них клубком в горлі, а на очах бриніли сльози. 

Тепла зустріч, яка проходила в Міжнародний день «Дякую» (за ініціативи ООН і ЮНЕСКО в Україні відзначається з 2008 року) привнесла в наші будні різнобарв’я, зарядила позитивом і терпінням в очікуванні нової книги чарівної Олени Печорної. Дякуємо. Творчого натхнення і вдячних читачів.