Іван Пулюй – свідомий українець у Європі

5 жовтня – Всеукраїнський день вчителя. Хочемо розповісти Вам про невтомного винахідника і педагога з Тернопільщини, якому в цьому році виповнилося 180 років із дня народження.  

• Іван Пулюй – український фізик і електромеханік, винахідник, організатор науки, який більшу частину життя прожив у Європі. Однак, працюючи в науковому середовищі поза батьківщиною, залишався українським патріотом.
• Після навчання у Віденському університеті Пулюй викладав у 1874–1875 роках фізику, механіку та математику у Військово-морській академії в місті Фіюме, де сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. Цей прилад став знаним у науковому світі й у 1878 році був відзначений срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі.
• У 1875–1876  Пулюй навчався і працював у Страсбурзькому університеті, де захистив дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури».

• У 1884 році вчений очолив кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі, яку він у 1903 році перетворив у першу в Європі кафедру фізики й електротехніки. Цією кафедрою Пулюй керував протягом тридцяти двох років, в 1888–1889 роках був ректором цього вищого навчального закладу.
• Під час роботи в Празі вчений провів фундаментальні дослідження щодо природи та властивостей Х-променів, які з часом почали іменуватися рентгенівськими. Щоправда, не Пулюю приписують це відкриття, а німецькому вченому Вільгельму Кондраду Рентгену, який незадовго перед цим, 28 грудня 1895 року, опублікував повідомлення «Про новий тип променів», де, власне, і йшлося про Х-випромінювання.
• Пулюя високо цінували. Він був членом різних наукових товариств, отримував нагороди. У 1916 році йому навіть пропонували стати міністром Австрії, але він відмовився.
• Пулюй, працюючи в європейських наукових центрах, міг би забути про своє українське походження, стати таким собі космополітом. Проте він лишався свідомим українцем. Такою була і його сім’я.
• У Відні, де спочатку студіював у греко-католицькій семінарії, а потім в університеті, він став одним із організаторів та активних членів товариства «Січ», яке об’єднувало українську молодь австрійської столиці.
• Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким брав участь у першому повному перекладі Біблії на українську мову.
• Пулюй активно займався громадською діяльністю. Він підтримував ідею відкриття українського університету у Львові. Був членом Наукового товариства Шевченка. Організовував стипендії для українських студентів у Австро-Угорщині. Публікував статті в підтримку української мови.
• Вчений прагнув, щоб його нащадки теж зростали українськими патріотами. На літні місяці  для своїх  шістьох дітей він винаймав   вчителів української мови.
• Старший його син Олександр Пулюй пішов 17-річним добровольцем у лави «Січових стрільців», а потім до 1920 року воював у складі Української Галицької армії.

Не випадково життєвим кредом Пулюя стали такі слова: «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

 

 

 

«Вічний як народ»

1 вересня   відбувся Шкільний урок української літератури в бібліотеці з учнями НРЦ № 17, який був присвячений творчості Т. Г. Шевченка.

 

 Разом зі школярами ми пригадали вірші великого поета про село. Вони з задоволенням їх продекламували. Торкнулися теми заслання поета і його твору «В казематі» та  подивились малюнки, зроблені поетом під час неволі. 

Оскільки зустріч припала на знаменне для нашої країни свято, День захисників і захисниць, принагідно ми згадали що писав  Тарас Григорович про героїчне минуле України. Учні довідались, про які визвольні змагання йшлося в творах «Тарасова ніч», «Іван Підкова» та «Гамалія».

А найцікавішим для учнів був майстер-клас по виготовленню вітальних листівок для вчителів. Адже 5 жовтня всі працівники освіти відзначають своє професійне свято. А що є найкращим подарунком? Так, сюрприз вдячності, який виготовлений власноруч.

   

 

«Козацтво – символ свободи та національної ідентичності»

         до Дня захисників і захисниць України

1 жовтня є символічною датою для святкування Дня захисників і захисниць України. Цього дня відзначають День українського козацтва та Покрова Святої Богородиці – одне з важливих церковних свят. 

З давніх часів Пресвята Богородиця є символом захисту від видимих і невидимих ворогів. Цілком закономірно, що вона стала покровителькою українського козацтва. На свято Покрови влаштовували Велику раду та обирали гетьмана. Запорізькі козаки мали на січі церкву Покрови і її ікону. Козацтво є втіленням української волі, яке прагнуло створити власну державу та захищати її від поневолення. Сучасному поколінню є з кого брати приклад, наслідуючи його мужність та незламність. 

Козацька доба подарувала Україні багату культурну спадщину, яка відобразилась в музиці, літературі і архітектурі. Козацькі традиції та цінності надихають нас сьогодні. Не випадково козаки стали праобразом сучасного українського війська, а козацькі назви використовують багато підрозділів: «Козацький полк», чи «Чорні Запорожці»

Дана література багата на козацькі образи. Т. Шевченко, П. Куліш, сучасні В. Шкляр, В. Рутківський та багато інших авторів надихались і надихаються героїчною і трагічною історією козаччини.