«Видатний подвижник української   культури»

                   Дмитро Яворницький

6 листопада 2025 року виповнюється 170 років від дня народження Дмитра Яворницького. Він народився 7 листопада 1855р. в с. Сонцівка Харківської губернії в родині селянського псаломщика, який походив із збіднілого дворянського роду, а мати була простою селянкою. Після успішного завершення Харківського повітового училища, не без наполягання батька, вступив до Харківської духовної семінарії, не закінчив її. Його приваблювали історія, література, мистецтво. Він обрав для подальшого навчання історико-філологічний факультет Харківського університету. Після його закінчення, як винятково обдарований, Яворницький був залишений при університеті і почав підготовку до професорського звання. Він почав дослідження історії запорозького козацтва, проводив археологічні розкопки, записував пісні і розповіді місцевих старожилів, зібрав унікальну колекцію запорізьких старожитностей.

 В цей час вийшла друком його праця «Виникнення і будова Запорізького коша». За це він залишився без стипендії в університеті, бо генерал-лейтенант Максимович заявив, що їм не потрібні запорожці. За свою наполегливість молодий дослідник залишився без грошей. Значну підтримку Яворницькому надавав Олександр Потебня. Невдалий шлюб, розлучення, звинувачення в сепаратизмі, позбавлення всіх посад і заборона займатися улюбленою справою не змінили його  переконань і вподобань. В 1885 році Яворницький переїхав до Петербургу. Там він активно долучився до життя української громади, особливо дружні стосунки склалися з художником Іллею Репіним, такими вони і залишилися до кінця життя. Як знати, якою б були «Запорожці» Рєпіна без  конкретних історичних консультацій Яворницького. Сам Яворницький зображений на картині писарем. Під впливом цієї дружби у творчості художника з’явились і інші картини на запорозьку тему.  Любов до України,  захоплюючі розповіді про героїчне минуле козацтва спровокували звинувачення з боку імперської влади у неблагонадійності. За вченим був встановлений нагляд поліції і потім звільнення за «проявлення в лекціях антипатії до московської історії» Всі життєві негаразди призвели до того, що в досить молодому віці він став майже сивим.  Обставини, які склалися, змусили Яворницького перебратися до Середньої Азії, де він провів три роки та не  припиняв дослідницької роботи. Потім був рік у Варшаві, де працював чиновником при Казенній палаті, згодом посада приват-доцента в Московському університеті, де Яворницький читав лекції з історії українського козацтва. Попри значний спротив, йому вдалося захистити магістерську дисертацію, де на захист ним був представлений перший том «Історії запорізьких козаків». На ті роки припадають його поїздки в Катеринослав, Чернігів, Феодосію, Бердянськ, та виступи з публічними лекціями про козацтво. Наукове товариство Катеринослава  запросило Д.І. Яворницького на посаду директора крайового історичного музею.

 

На цій посаді він зробив для музею дуже багато. За власні кошти ним було придбано козацький і селянський одяг, зброя, давні рукописи, монети, цінні художні полотна. За життя Яворницький написав  близько  150 наукових праць.  Він також був відомий як письменник. Ним написані романи: «За чужий гріх», та збірка поезій «Вечірні зорі» Завдяки Дмитрові Яворницькому ми сьогодні маємо деякі записані ним історичні пісні і думи українського народу. Він продовжив керувати історичним музеєм у Дніпропетровську (нині Дніпро) і після революції. Помер вчений 5 серпня 1940 року у Дніпропетровську, а музею, яким він керував, присвоєне його ім’я.

Про Дмитра Івановича Яворницького написано чимало книжок і знято документальних фільмів. За кількістю досліджень, з ним можна порівняти Михайла Грушевського, або Володимира Антоновича.

 В нашій бібліотеці є твори цього видатного вченого і окремі матеріали про нього. Дещо несподівано представлена постать Дмитра Яворницького в «антидетективі»  Братів Капранових «Справа Сивого». Тут за цікавою та заплутаною інтригою можна побачити розлогу панораму подій історії степової України, а також величну постать Дмитра Івановича Яворницького    

 

 

Початок визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького

5 листопада на шкільному уроці в бібліотеці з учням Навчально-реабілітаційного центру № 17 ми розповідали про причини початку цієї визвольної війни.

В доступній формі разом з дітьми перерахували: незадоволення покріпаченням селянства, свавілля магнатів у містах, невдоволення козацтва своїм становищем та прагнення українців бути господарями на власній землі. За допомогою численних книжок, які є в бібліотеці, а також, які радо надали колеги з бібліотеки імені Івана Багряного ми познайомили учнів з біографією Богдана Хмельницького та його вирішальною ролью у формуванні козацького війська для боротьби з польським пануванням. Учні уважно роздивлялись яскраві ілюстрації і на завершення уроку намалювали булаву Б.Хмельницького.

За словами викладачки центру Чиркіної Маргарити Олександрівни, з якою ми плідно співпрацюємо вже багато років, учні з великим задоволенням відвідують нашу бібліотеку. Такі уроки допомагають закріпити раніше отриману інформацію на уроці в школі. На знак подяки діти намалювали і подарували оригінальне, зворушливе сердечко.

 

Те, що на часі

З 13 по 17 жовтня на базі Солом’янського ХАБу цифрової грамотності (Центральна бібліотека ім. Григорія Сковороди - директор Іванна ЩЕРБИНА) було проведено 20 годинний тренінг в режимі онлайн «Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення». Даний проєкт  втілює ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні у межах «Проєкту підтримки Дія», що реалізується за фінансування Швеції, та у співпраці із Міністерством цифрової трансформації України. Протягом тижня координатори вдосконалювали свої цифрові компетенції, навички із проведення тренінгів, знання про комунікації, роботу зі штучним інтелектом та організацію діяльності бібліотек-Хабів.

Бібліотека імені Михайла Слабошпицького - Хаб цифрової освіти провела безоплатне навчання з цифрової грамотності для відвідувачів бібліотеки. З 20 по 27 жовтня усі охочі могли здобути навички користування смартфоном, комп’ютером, інтернетом та основними онлайн-сервісами.

Заняття проводила координатор Хабу – Предченко К.М (завідувач бібліотеки). До речі, в Хабі надають безоплатні консультації щодо того, як користуватися комп’ютерними програмами, технікою чи мобільними застосунками.

 

Що вивчає краєзнавство?

Друзі, 21 жовтня ми разом з Олександром Михайликом, краєзнавцем, істориком, провідним бібліотекарем бібліотеки імені Григорія Сковороди вкотре завітали до учнів 4-х класів школи № 69. Ця зустріч була проведена в рамках партнерської співпраці. Урок був присвячений темі «Що вивчає краєзнавство». Чому ми обрали саме цю тему? Ми вже проводили краєзнавчі уроки в школі і, спостерігаючи за учнями, зрозуміли, що ця тема їм найбільше до вподоби. Адже вони ставлять найрізноманітніші питання про Україну, Київ і Солом’нський район.

Отже, учні дізналися, що означає краєзнавство, хто такі краєзнавці і для чого потрібна наука – краєзнавство. Під час бесіди ми з дітьми здійснили віртуальну мандрівку з краплинкою води з річки Либідь далі по річці Дніпро в Чорне море і аж до Атлантичного океану.

Також вони дізналися багато цікавої інформації про Солом’янський район та інші райони Києва. Цікавий факт: площа Ліхтенштéйнського князівства (мікродержава на заході центральної Європи, межує з Австрією на сході і Швейцарією на заході) майже така, як площа Голосіївського району м.Києва. Задавали багато питань про вулиці району, зокрема чиїми іменами вони названі. Ми згадали про всіх видатних особистостей, чиїми іменами перейменовані вулиці і про їхній внесок в історію і культуру України. Найдопитливішим учням пан Михайлик порадив користуватися Вікіпедією. Там багато детальної і пізнавальної інформації. Ми сподіваємося, що такі уроки внесуть цікаве різноманіття до шкільної програми і спонукатимуть до вивчення географії та історії України.

 

 

             «Що вивчає краєзнавство»

14 жовтня в рамках партнерської співпраці в СШ № 69 відбулась зустріч історика, дослідника історії Києва і безпосередньо Солом’янки, співробітника бібліотеки імені Г. Сковороди, Олександра Михайлика з учнями 4-в класу. 

До кожної бесіди він підходить творчо, враховуючи аудиторію. Варто зауважити, що найбільше вражає науковий діапазон і коло його інтересів. Всі  лекції, незважаючи на тематику, наповнені цікавим змістом і носять пізнавальний характер. Не виключенням стала і ця зустріч. 

Вдало підібрана інформація про науку «Краєзнавство» і конкретні приклади, змусили навіть таких непосидючих дітлахів уважно слухати і ставити питання. А потім була весела віртуальна мандрівка вулицями Солом’янки. Учні називали вулицю – пан Олександр коротко, по суті пояснював де, коли і чому вона отримала таку назву. Тобто, діти на практиці опановували знання з краєзнавства. 

 

     Іван Пулюй – свідомий українець у Європі

5 жовтня – Всеукраїнський день вчителя. Хочемо розповісти Вам про невтомного винахідника і педагога з Тернопільщини, якому в цьому році виповнилося 180 років із дня народження.  

• Іван Пулюй – український фізик і електромеханік, винахідник, організатор науки, який більшу частину життя прожив у Європі. Однак, працюючи в науковому середовищі поза батьківщиною, залишався українським патріотом.
• Після навчання у Віденському університеті Пулюй викладав у 1874–1875 роках фізику, механіку та математику у Військово-морській академії в місті Фіюме, де сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти. Цей прилад став знаним у науковому світі й у 1878 році був відзначений срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі.
• У 1875–1876  Пулюй навчався і працював у Страсбурзькому університеті, де захистив дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури».

• У 1884 році вчений очолив кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі, яку він у 1903 році перетворив у першу в Європі кафедру фізики й електротехніки. Цією кафедрою Пулюй керував протягом тридцяти двох років, в 1888–1889 роках був ректором цього вищого навчального закладу.
• Під час роботи в Празі вчений провів фундаментальні дослідження щодо природи та властивостей Х-променів, які з часом почали іменуватися рентгенівськими. Щоправда, не Пулюю приписують це відкриття, а німецькому вченому Вільгельму Кондраду Рентгену, який незадовго перед цим, 28 грудня 1895 року, опублікував повідомлення «Про новий тип променів», де, власне, і йшлося про Х-випромінювання.
• Пулюя високо цінували. Він був членом різних наукових товариств, отримував нагороди. У 1916 році йому навіть пропонували стати міністром Австрії, але він відмовився.
• Пулюй, працюючи в європейських наукових центрах, міг би забути про своє українське походження, стати таким собі космополітом. Проте він лишався свідомим українцем. Такою була і його сім’я.
• У Відні, де спочатку студіював у греко-католицькій семінарії, а потім в університеті, він став одним із організаторів та активних членів товариства «Січ», яке об’єднувало українську молодь австрійської столиці.
• Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким брав участь у першому повному перекладі Біблії на українську мову.
• Пулюй активно займався громадською діяльністю. Він підтримував ідею відкриття українського університету у Львові. Був членом Наукового товариства Шевченка. Організовував стипендії для українських студентів у Австро-Угорщині. Публікував статті в підтримку української мови.
• Вчений прагнув, щоб його нащадки теж зростали українськими патріотами. На літні місяці  для своїх  шістьох дітей він винаймав   вчителів української мови.
• Старший його син Олександр Пулюй пішов 17-річним добровольцем у лави «Січових стрільців», а потім до 1920 року воював у складі Української Галицької армії.

Не випадково життєвим кредом Пулюя стали такі слова: «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».

 

 

 

«Вічний як народ»

1 вересня   відбувся Шкільний урок української літератури в бібліотеці з учнями НРЦ № 17, який був присвячений творчості Т. Г. Шевченка.

 

 Разом зі школярами ми пригадали вірші великого поета про село. Вони з задоволенням їх продекламували. Торкнулися теми заслання поета і його твору «В казематі» та  подивились малюнки, зроблені поетом під час неволі. 

Оскільки зустріч припала на знаменне для нашої країни свято, День захисників і захисниць, принагідно ми згадали що писав  Тарас Григорович про героїчне минуле України. Учні довідались, про які визвольні змагання йшлося в творах «Тарасова ніч», «Іван Підкова» та «Гамалія».

А найцікавішим для учнів був майстер-клас по виготовленню вітальних листівок для вчителів. Адже 5 жовтня всі працівники освіти відзначають своє професійне свято. А що є найкращим подарунком? Так, сюрприз вдячності, який виготовлений власноруч.