«Попіл Бабиного Яру»

                             До Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру

 

Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами: євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, підпільників, членів Організації Українських націоналістів, психічнохворих.

В бібліотеці діє виставка, в якій детально описані ті трагічні події.

 

Сьогодні, коли в Україні триває запекла боротьба за саме право її існування і кожен день рясніє трагічними звістками про непоправні втрати, особливо важливо пам’ятати про злочини і невинні жертви минулих історичних подій. 

Страшні останки - черепи і кості -

В землі не тліють, - пам'ять стережуть. 

Щоб людство більш не знало голокостів,

Про Бабин Яр не сміємо забуть.

                                               Ірина Васильківська 

 

 

                    Веселий урок географії.

23 серпня в бібліотеці імені Михайла Слабошпицького пройшов черговий урок в рамках програми «шкільний урок в бібліотеці» на тему «Сторони горизонту. Орієнтування на місцевості.». 

 

Теоретичний матеріал учні НРЦ № 17 вже засвоїли напередодні, а метою бібліотекарів було показати на практиці як знаходити сторони світу, а також разом зі школярами з’ясувати яким буває горизонт і намалювати його. 

Діти пригадали свої літні канікули і який горизонт вони бачили під час відпочинку. Спільне проведення таких уроків сприяє кращому засвоєнню шкільного матеріалу і сприяє позитивному настрою учнів.

 

                  Її називали «душею шістдесятників»

«Будівничі казарм» (за словами Є. Сверстюка) ненавиділи Аллу Горську за те, що вона кинула виклик партноменклатурі ЦК, із середовища якої сама походила.

Вона народилася 18 вересня 1929 року в Ялті. Батько був родом із Кіровоградщини, працював директором Ялтинської кіностудії, приятелював з О. Довженком. 

Москва, Ленінград, блокада. В Україну вона потрапила у 1944році, коли батько став директором Київської кіностудії. На вулиці Терещенківській у прекрасній квартирі у дівчинки було щасливе дитинство у забезпеченій родині. Школу вона закінчила із золотою медаллю та вступила до Київського художнього інституту.

Тут закохалася та вийшла заміж за Віктора Зарецького. Саме він очолив Клуб творчої молоді і тут його учасники з подачі Горської заговорили українською, а сама Алла почала її вивчати за допомогою Надії Світличної. Вона допомагала вистояти не тільки морально, але й матеріально багатьом. Окрім власних коштів, отримувала допомогу зі США та Канади.

Завдяки молодим дисидентам В. Симоненку, Л. Танюку, А. Горській стала відома правда про злочини Биківні та Лук’янівського цвинтаря. Їм вдалося довести, що злочинці – працівники НКВС. Розправа системи з дисидентами не забарилась. Їх спільний з Опанасом Заливахою та Людмилою Семикиною вітраж  «Тарас -Прометей» у Київському університеті було знищено.

Друзів викосив шквал арештів. Вона листувалася з політв’язнями, підтримувала матеріально їх родини. Художниця позбулася роботи у столиці, її попереджали, залякували. Вона працювала у Донецьку, Маріуполі , Львові, Одесі.

28 листопада 1970 року у Василькові системою було замордовано Аллу Горську. Їй було всього 40 років.

Художниця працювала у галузі станкового і монументального живопису.   

…У день похорону Василь Стус всю панахиду простояв на колінах, а потім над розкритою пащею могили зачитав рядки вірша «Ярій, душе», присвяченого Аллі:

Ярій, душе. Ярій, а не ридай.

У білій стужі сонце України –

а ти шукай червону тінь калини,

на чорних водах тінь її шукай.

У бібліотеці є альбом, який містить унікальні світлини з родинного альбому Зарецьких, а також книжки, присвячені  подіям і людям, які жили і творили в ті часи.