Вишиванка – символ України

Вишиванка має величезне значення для кожного українця, адже вона є головною складовою українського культурного надбання, гордістю нашого народу, оберегом від усього лихого. В орнаменті вишиванки закодоване щастя, доля, життя і воля. 

Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи.  У Київській Русі вишиванки вважалися дорогим і ошатним одягом, а сьогодні вишита сорочка є у кожній українській родині. Раніше дівчата вишивали собі сорочки до весілля для приданого. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

 Кожен регіон України має свій візерунок вишивки. А також при вишивані враховується значення орнаменту. 

Квадрат символізує досконалість, гармонію, порядок. Ромб пов`язують із плодючістю людини і землі. Коло – як символ сонця походить ще з язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Рослинні мотиви - чистота, процвітання роду та життя. Дерево життя на вишиванці - краса, молодість, оновлення душі і тіла; безсмертя, відродження після смерті, родючість.

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і їх колір:

червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;

зелений – символізує процеси народження та росту;

жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;

синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;

білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата);

чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

Вишиванка є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. Символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї.

 

Сорочка пошита і вишита в 1915 році. 

Товба Марія Михайлівна (прапрабабуся бібліотекаря бібліотеки Суханової О.М.)

 вишивала собі сорочку на весілля для приданого.

День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

В тих вишиванках думи і пісні,

Про щастя мрії, туга за синами,

Тривога вічна, гарні дні ясні,

До Бога звернення — молитва мами.

                                    (Надія Красоткіна)

Книги з фонду бібліотеки.