«Ви повинні знати свої права»

10 грудня – День прав людини – міжнародна дата, що відзначається за пропозицією Генеральної асамблеї ООН. Саме цього дня 1948 року ООН прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини, що проголошує права особистості, цивільні та політичні права і свободи (рівність усіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканість, свободу совісті тощо). В Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини. До речі, Декларація – документ, який найчастіше перекладають; на сьогодні він перекладений на понад 500 мов світу.

Саме з цієї нагоди у нас відбулась планова акція і тематична викладка з інформування користувачів бібліотеки на тему «Ви повинні знати свої права». Мета цього правоосвітнього заходу – підвищення обізнаності пересічних громадян щодо прав, які їм надає держава в особі органів влади. Принцип тут простий: якщо ти знаєш права, які тобі гарантовані державою, то ти їх і маєш; коли ж ні – то їх у тебе немає. Знаючи свої права можна запобігти їх порушенню, а також боротися за їх дотримання.

На міжнародному рівні права і свободи проголошені Загальною декларацією прав людини 1948 р., Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1968 р.. На національному рівні права і свободи закріплюються в Конституції України.

Тож громадяни України мають право на:

життя, свободу та особисту недоторканість; повагу їх гідності; недоторканість житла; таємницю листування, телефонних розмов; свободу пересування і вільний вибір місця проживання; оскарження незаконних дій службових осіб, відшкодування завданої цими діями шкоди тощо.

Права людини – невід’ємний елемент людської особистості та людського буття у сучасному світі. Тому кожна людина повинна знати свої права, вміти їх захистити і реалізувати.  

Варто зауважити, що у зв’язку з воєнним станом, запровадженим на території нашої держави, певні права будь-якого громадянина/громадянки України можуть бути обмежені. Про дотримання прав і свобод українців на окупованих російськими загарбниками територіях навіть не йдеться. Про це теж варто пам’ятати. 

 

 

 

 Правова бесіда

3 грудня в бібліотеці імені Михайла Слабошпицького в рамках теми "Держава без бар'єрів" відбулась бесіда про рівні права і можливості. З доповіддю перед учасниками зустрічі виступила юристка Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги пані Ольга Колісник. 

Під час заходу були розглянуті важливі аспекти правової рівності, законодавчі ініціативи та практичні шляхи забезпечення рівності в суспільстві. Для наочності пані Ольга наводила приклади з власної практики. Учасники зустрічі мали змогу почути відповіді на свої питання та обговорити актуальні проблеми, що сприяло підвищенню обізнаності та правової культури громадян.

 

«Листівка Святому Миколаю»

2 грудня у бібліотеку вчергове завітали учні НРЦ №17. В рамках "Шкільний урок в бібліотеці" був проведений урок з історії на тему "Великі князі Київські Володимир Святий і Ярослав Мудрий та їхня роль у розбудові Русі". Учні дізналися цікаві історичні факти про державних постатей, про їхній вклад у розбудову міста Києва, про прийняття християнства на Русі. Такі уроки допомагають закріпити вивчений матеріал.

Але головним приводом зустрічі був майстер клас із виготовлення чарівної листівки-побажайки до Дня Святого Миколая. Діти з цікавістю поринули у світ творчості. Власноруч виготовили креативні конверти і написали найзаповітніші побажання Святому Миколаю.

 

Філософські байки, написані пустельником.

Цими днями виповнюється 255 років із часу написання Сковородою збірки «Байки харківські».

Байка, зокрема прозаїчна, була вельми знаним жанром в українській літературі. Історія цього жанру бере початок ще з доби античності. Якщо найвідоміший тогочасний байкар – Езоп, якого називають «батьком байки», то «батьком» української байки по праву вважається Григорій Сковорода. Чимало сюжетів Сковорода запозичив саме в Езопа, але, водночас, створив цілий ряд сюжетів власних, яких не знайдеш у жодного байкотворця. 

Байки він писав після того, як полишив викладацьку діяльність у Харківській колегії. Перші півтора десятка байок написав у 1769 році, а ще 15 – навесні 1774-го, у Бабаях. Саме ці 30 прозових байок і склали знамениту збірку «Байки харківські».

Жанр байки Сковорода розглядає як філософський жанр, як річ, смішну «зверху», але «всередині» глибоко-мудру.

Персонажами «Байок харківських» виступають передовсім тварини й птахи, а також і люди, стихії, коштовне каміння тощо.

Байки Сковороди відзначаються своєю мистецькою специфікою. Кожна з них має розгорнутий сюжет, композиційно складається з двох частин – основного сюжету і «сили», тобто моралі. В окремих байках «сила» переростає у невеличкі філософські притчі.

Моралізаторський висновок письменник будує за двома принципами: короткий афористичний, наприклад: «Багато хто без природи великі діла починає, але погано кінчає. Добрий намір та кінець всякому ділу є вінець», або ж розлогі – маленькі філософські розмисли, як у байці «Зозуля і Косик» чи «Гній та Діамант».

Звертаючись до читача, Сковорода пише: «Друже мій! Не зневажай байкування! Байка і притча – це одне й те саме… Байка тоді буває погана та бабська, коли в ницій і смішній своїй шкаралупі не містить зерна істини – як-от порожній горіх».

У фонді бібліотеки є значна кількість книг про Григорія Сковороду та безпосередньо його твори. Приходьте.

 

 2022 - …зернова блокада. Відлуння злочину 1932-1933 років

Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів.

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу здійсненим сталінським режимом. Українські селяни стали наступними жертвами тодішньої влади після винищеної більшовиками української інтелігенції та духівництва.

Масовому голоду в Україні передувала низка подій. Так, 18 листопада 1932 року, вийшла Постанова ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна – сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року – продуктами тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня Постанова «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп» дозволяла відбирати у селян хліб за статтею «контрреволюційні злочини».

Вже через кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.

Передусім, в українських селян було відібрано вирощене ними зерно, далі численними натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні запаси продовольства. У грудні 1932 року у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів. На початку 1933 року забороною виїзду із охопленої голодом України, селян було позбавлено останніх надій на порятунок. Залишившись без хліба, голодуючі селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, товчену кору і листя дерев.

Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22-х місяців, забрав життя майже 4 мільйонів людей.

Впродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. Допоки існував комуністичний режим, навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття. Нині в Україні, відповідно до закону від 28 листопада 2006 року «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», голод 1932-1933 років розцінюється як акт геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».

На сьогодні Голодомор 1932-1933 років в Україні було визнано актом геноциду парламентами 30 держав світу. Геноцидну природу Голодомору визнали також Римо-Католицька Церква, а також Константинопольська Православна Церква.

Не забудьмо о 16.00 запалити свічку в пам'ять про всіх невинно убієнних і замучених штучним голодом, а також приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання.

 

 

«1000 днів нескореності. Вистояти попри все»

Сьогодні – тисячний день великої війни. Тисяча днів і тисяча ночей відділяє нас від повномасштабного російського вторгнення. Тисяча днів, наче тисяча кроків, тисяча серцебиттів – віддаляє нас від 24 лютого 2022 року.

 За ці 1000 днів нам нещадно давали під дих. Ми падали. Спливали кров’ю. Втрачали на мить свідомість. Але, зціпивши зуби, підіймались. І били, били ворога. Навідліг у ситу пику. Загарбника, збоченого на великоросійському шовінізмі, який бачить у нас не партнера, не сусіда, а виключно васала. Що пережили ми – як народ, як нація – що пережив/пережила кожен/кожна з нас від старого до малого за ці тисячу днів? Розпач, жах, глевкий чорний біль утрат, сльози і заніміння, але й щемку ніжність, світле прозріння, а ще – гордість. Ми вистояли. Ми стоїмо. Б’ємося. Битимемося до кінця…

 З нагоди цієї трагічної події – 1000 днів від початку великої війни, нами були проведені відповідні заходи: тематична книжкова виставка «1000 днів нескореності. Вистояти попри все»,

 а також вулична літературно-мистецька акція, головною метою якої було нагадування містянам про символічну дату. 

Мешканцям району пропонувалося читати воєнні вірші українського поета, художника і солдата Валерія Пузіка; була представлена тематична добірка літератури: топ-10 книжок про війну – від документальних свідчень солдатів, щоденників українських письменників до історій про кохання і детектива. 

Кожен співрозмовник отримав запрошення відвідати бібліотеку. Акція відбулась в приязній атмосфері діалогу. Її лейтмотивом була думка: поки ми єдині – ми непереможні!

 

«Що треба знати про цукровий діабет»

 Сьогодні Всесвітній день боротьби з діабетом – одним із найпоширеніших захворювань у світі

Цей день запроваджений Міжнародною діабетичною федерацією і Всесвітньою організацією охорони здоров’я 14 листопада 1991 року. З 2007 року проводиться під егідою ООН.

 

Дата обрана не випадково – 14 листопада день народження Фредеріка Бантинга, канадського фізіолога, який відкрив (спільно з Джоном Маклеодом) гормон інсуліну, за що отримав у 1923 році Нобелівську премію з фізіології та медицини. Це відкриття врятувало і продовжує рятувати життя мільйонам людей.

Метою Всесвітнього дня боротьби з діабетом є підвищення поінформованості про діабет – не тільки про кількість хворих, але і про те, яким чином можна запобігти розвитку хвороби.

Цукровий діабет входить до трійки захворювань, які найчастіше спричиняють інвалідизацію населення та смерті (після атеросклерозу і раку). За даними ВООЗ у світі понад 300 мільйонів людей хворих на різні форми діабету. Понад мільйон людей щороку помирає.

Цукровий діабет характеризується стійким підвищенням рівня глюкози у крові, може виникнути у будь-якому віці і тривати протягом всього життя.

Коли ми їмо, наш організм переробляє вуглеводи, що містяться в їжі, на цукор (глюкозу). За його засвоєння відповідає інсулін – гормон підшлункової залози, який дає клітинам сигнал поглинати розчинену в крові глюкозу та використовувати її як джерело енергії.

Діабет виникає тоді, коли виробництво інсуліну припиняється або гормон не може нормально виконувати свою функцію, внаслідок чого цукор починає накопичуватися в крові.

Високий рівень цукру в крові значно пошкоджує судини. Тому хвороба підвищує ризик серцевого нападу, сліпоти, інфаркту, інсульту, ниркової недостатності, гангрени кінцівок.

Ризик захворіти на діабет залежить від багатьох чинників, зокрема генетичних та умов життя, але можна підтримувати нормальну концентрацію цукру в крові за допомогою здорової дієти та активного способу життя.

Бібліотекарі підготували відповідний матеріал і провели інформування серед користувачів бібліотеки.