«Коли використання синьо-жовтого стягу було злочином»

Про тих, хто піднімав прапор під загрозою позбавлення волі

Під час війни, коли наш прапор піднімають не лише на державних установах та міжнародних представництвах в усьому світі, вивішують на балконах чи дахах власних будинків,  він став символом боротьби за волю і незламність. Як і в недобрі минулі часи за підняття жовто-блакитного прапору можна було потрапити до в’язниці, та навіть поплатитися життям.

100 років тому саме під час подій Української революції його піднімали над будівлею Центральної Ради УНР, і він був визнаний символом Української держави періоду гетьманату Павла Скоропадського, ЗУНР, Директорії УНР та Карпатської України.

Більшовики за його зберігання засуджували людей  та вивозили до Сибіру. 1953 року в селі Перерісль Івано-Франківської  області виявили «жовто-синій прапор». Про долю тих, у кого знайшли національну символіку, нічого не відомо.

Під час хрущовської відлиги зчинився великий скандал в Києві, коли 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку з’явився синьо-жовтий. Звичайно ж, прапор зірвали, а студентів Москаленка та Куксу, що його вивісили, засудили на 3 та 2 роки ув’язнення.

Суворішим стало покарання  за часів Брежнєва. 22 січня 1973 року в Чорткові (Тернопільська область) Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісили чотири національних прапори. У вересні того ж року Мармус був засуджений до 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років

 З початком перебудови й пожвавленням національного руху в Україні синьо-жовті прапори почали з’являтися на громадських заходах. Київ став дев’ятим містом України в 1990 році, над яким підняли жовто-блакитний прапор. А вже після провалу серпневого путчу ГКЧП у москві національний прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради України. Це сталося 23 серпня 1991 року.

Важко було уявити, що в новітній історії України повторяться страшні факти переслідування українців через державну символіку. Але на початку військової агресії на Донбасі за український прапор чи синьо-жовті кольори почали вбивати.

У Горлівці після акції «За єдину Україну!» 17 квітня 2014 року викрали й убили депутата Горлівської міськради Володимира Рибака за те, що під час акції він спробував зняти прапор «ДНР» і повернути український прапор на будівлю міськради. Його понівечене тіло знайшли 19 квітня місцевими рибалками в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Слов'янського району Донецької області з ознаками насильницької смерті.

16-річного Степана Чубенка, воротаря футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляли проросійські бойовики в Донецьку 28 червня 2014 року за те, що в нього на рюкзаку була синьо-жовта стрічка.

У 2016 році підконтрольний росії суд у Криму засудив на 3 роки й 7 місяців позбавлення волі українського активіста Володимира Балуха. Фермер із села Серебрянка ще в 2013 році під час подій на Майдані вивісив на своєму будинку прапор України. А вже після анексії Криму в 2016 році додав на паркані табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні».

«Під синьо-жовтим прапором свободи» кожного дня тривають бої за Соборну Українськую Державу.

«Почати треба з себе» - як не використовувати 

помилкові      слововживання.

Актуальні поради від Б. Антоненка-Давидовича.

Книга Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо», яка вийшла друком 1970 року, стала знаковою для всіх, кого турбує стан розвитку і вживання української мови. В ній йдеться про чистоту мови, вказано на помилкове слововживання і русизми  у тодішній українській мові. Головну увагу й найбільше місце в книжці приділено похибкам лексичного й фразеологічного характеру, на які раз у раз натрапляємо в живій розмові, на сторінках періодичних видань, у наукових працях і в художніх творах.

“Боротьба за чистоту й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалi. Дбати за очищення мови вiд усякого засмiчення й за дальше пiднесення її культурного рiвня — це обов’язок усього українського суспільства» - Б.Антоненко-Давидович

Декілька прикладів типових помилок:

зайняли перше місце                                    посіли перше місце

одержали освіту                                            здобули освіту

на протязі року                                             протягом року

вірні рішення                                                правильні рішення

рахую, що…                                                   уважаю/вважаю, що

задати запитання                                          поставити запитання

кидається в очі                                            упадати (упасти) в очі

Уживання слів, не властивих українській мові:

цікаві міроприємства                                   цікаві заходи

думки співпадають                                      думки збігаються

Недоречне вживання прийменника ПО

по моїй вині                                                    з моєї вини

по всякому поводу                                        з будь-якого приводу

трапилось по непорозумінню           трапилося через непорозуміння

по сімейним обставинам                            через сімейні обставини

Конструкції, у яких залишається прийменник ПО

йти по дорозі (дорогою)

піти по хліб, по воду, по допомогу…

пливти по річці, по морю (річкою, морем)

по гарячих слідах

по можливості, по змозі

орієнтуватися по компасу, по зірках

родич по батькові, по матері…

читати по складах

ім’я по батькові

по чайній ложці

по коліна у воді

видно по очах

по обіді / після обіду

чинити по совісті

Неправильне керування

вчити чому                                                        вчити чого

глузувати над ким                                             глузувати з кого

дивуватися чому                                               дивуватися з чого

дякувати кого                                                    дякувати кому

захворіти чим                                                    захворіти на що

Захист чистоти української мови, поради у складних випадках слововжитку, роблять цю працю Бориса Антоненка-Давидовича актуальною і донині.