«Коли використання синьо-жовтого стягу було злочином»

Про тих, хто піднімав прапор під загрозою позбавлення волі

Під час війни, коли наш прапор піднімають не лише на державних установах та міжнародних представництвах в усьому світі, вивішують на балконах чи дахах власних будинків,  він став символом боротьби за волю і незламність. Як і в недобрі минулі часи за підняття жовто-блакитного прапору можна було потрапити до в’язниці, та навіть поплатитися життям.

100 років тому саме під час подій Української революції його піднімали над будівлею Центральної Ради УНР, і він був визнаний символом Української держави періоду гетьманату Павла Скоропадського, ЗУНР, Директорії УНР та Карпатської України.

Більшовики за його зберігання засуджували людей  та вивозили до Сибіру. 1953 року в селі Перерісль Івано-Франківської  області виявили «жовто-синій прапор». Про долю тих, у кого знайшли національну символіку, нічого не відомо.

Під час хрущовської відлиги зчинився великий скандал в Києві, коли 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку з’явився синьо-жовтий. Звичайно ж, прапор зірвали, а студентів Москаленка та Куксу, що його вивісили, засудили на 3 та 2 роки ув’язнення.

Суворішим стало покарання  за часів Брежнєва. 22 січня 1973 року в Чорткові (Тернопільська область) Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісили чотири національних прапори. У вересні того ж року Мармус був засуджений до 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років

 З початком перебудови й пожвавленням національного руху в Україні синьо-жовті прапори почали з’являтися на громадських заходах. Київ став дев’ятим містом України в 1990 році, над яким підняли жовто-блакитний прапор. А вже після провалу серпневого путчу ГКЧП у москві національний прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради України. Це сталося 23 серпня 1991 року.

Важко було уявити, що в новітній історії України повторяться страшні факти переслідування українців через державну символіку. Але на початку військової агресії на Донбасі за український прапор чи синьо-жовті кольори почали вбивати.

У Горлівці після акції «За єдину Україну!» 17 квітня 2014 року викрали й убили депутата Горлівської міськради Володимира Рибака за те, що під час акції він спробував зняти прапор «ДНР» і повернути український прапор на будівлю міськради. Його понівечене тіло знайшли 19 квітня місцевими рибалками в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Слов'янського району Донецької області з ознаками насильницької смерті.

16-річного Степана Чубенка, воротаря футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляли проросійські бойовики в Донецьку 28 червня 2014 року за те, що в нього на рюкзаку була синьо-жовта стрічка.

У 2016 році підконтрольний росії суд у Криму засудив на 3 роки й 7 місяців позбавлення волі українського активіста Володимира Балуха. Фермер із села Серебрянка ще в 2013 році під час подій на Майдані вивісив на своєму будинку прапор України. А вже після анексії Криму в 2016 році додав на паркані табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні».

«Під синьо-жовтим прапором свободи» кожного дня тривають бої за Соборну Українськую Державу.