Музична спадщина Вербицького.

До Дня Державного Гімну України і 210-річчя із дня народження композитора.

«Вербицькому вдалося здійснити тодішній народний ідеал, потрапити в чистий та щирий тон народної душі».

                                                                          С.Людкевич

 4 березня 1815р. у селі Яворник -Руський поблизу Перемишля (нині Польща) народився Михайло Вербицький – композитор, хоровий диригент, автор мелодії державного гімну «Ще не вмерла Україна.

210 річний ювілей священника УГКЦ та громадського діяча, видатного українця цьогоріч урочисто відзначався на державному рівні.

Вперше публічне виконання гімну на слова Павла Чубинського відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі на концерті пам’яті Т.Г. Шевченка. Ця дата вважається першим виконанням українського гімну. Державний гімн УНР, ЗУНР – 1917- 1920; 1939 – Карпатської України. 15 січня він був затверджений як гімн незалежної України.

 

Станіслав Людкевич називав його найбільшим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю Галичини. Окрім того він був ще й гітаристом – віртуозом, театралом та громадським діячем.  

У Михайла Вербицького рано помер батько, тож його вихованням опікувався далекий родич епіскоп Іван Снігурський. Михайло закінчив гімназію та музичну школу при греко-католицькому храмі, співав у кафедральному хорі. У Перемишлі він написав музику до 20 театральних вистав, а також для театру у Львові побутову мелодраму «Підгіряни»  Вербицький створив хорову композицію до «Заповіту» Т.Шевченка. В свої музичні твори він віртуозно вплітав народні пісенні і танкові мотиви. Після закінчення духовної семінарії служив настоятелем церков у селах Забужжя. Останні 14 років свого життя прослужив парохом у селі Млини Ярославського повіту Польщі, а також займався педагогічною діяльністю.