Історія однієї книжки : «Розстріляне Відродження»

           До 120 річчя із дня народження Ю. Лавріненка.

Автор цієї унікальної книжки Юрій Лавріненко народився 3 травня 1905 р. в селі Хижинці на Черкащині. Коли йому виповнилося 15 років вступив до Уманського училища садівництва і землеробства.

Що було цікавого в Умані? В Умань приїздив на гастролі Лесь Курбас зі своїм театром, поет М. Семенко. Там працювали філії різних літературних об’єднань. І от членом одного з них, а саме «Плуга», він став. Тут відбулося його зацікавлення літературою і знайомство з Володимиром Сосюрою 

Після Умані переїхав до Харкова, поступив до інституту народної освіти і закінчив його у 1930 році.  Здібного студента залишили в аспірантурі, де він працював над дисертацією «Український епос козацьких дум». Разом з дружиною Любою на зібрані гроші придбали кімнату у  будинку «Слово». Там він особисто познайомився з тими, про кого згодом напише.  

Він був противником  в літературі монополії стилю соцреалізму і не вважав за потрібне це приховувати, що стало підставою для його переслідування і відміни захисту дисертації. Ю. Лавріненка як «ворога народу» кілька разів арештовували, а з 1935 до 1939  ув’язнено до концентраційного табору у Норильську, на півострові Таймир в Арктиці. В роки війни йому пощастило пробратися до Києва, а потім виїхати за кордон.  В 1944-45 рр. був остарбайтером в Австрії, 1945-49 мешкав у Німеччині. Весь цей час збирав відомості про загиблих у 1920 – 1930 роках українських митців. У 1950 р. переїхав до США, працював на випадкових роботах, потім як дослідник-біограф і як радіокоментатор.

У 1959 році, за сприяння Єжи Гедройця, у Бібліотеці паризької «Культури» вийшла праця Ю. Лавріненка – антологія «Розстріляне відродження» Це була перша спроба по-людськи написати перекручені та засекречені біографії 40 авторів, неупереджено розповісти про їх творчість. Напружена праця без належного відпочинку призвела до операції серця. З 1966р. Ю. Лавріненко частково втратив зір, ліву сторону тіла було паралізовано, але навіть і після того він продовжував працювати.

 

Автор понад 300 літературно-наукових досліджень і статей, присвячених культурному відродженню України 1920-х років. З під його пера вийшли книжки: «Блакитний – Еллан», «Творчість П.Тичини», «Сталінізм і українська революція» «Чорна пурга, спогади»

 Він писав: "А все ж набираюсь духу писати книжку (спомини-роздуми) про минуле, зібрати в якусь цілість розвіяне в порах життя, відновити історію боротьби сил життя і любови із силами смерти, моїх знищень і відроджень".  

14 грудня 1987 року на 82-році життя Юрій Лавріненко помер у Нью-Йорку.