“Головного в житті не можна розгубити: моралі і мети”

 14 жовтня на Покрову у центрі села Гатне на Київщині, з ініціативи голови Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайла Ратушинського урочисто відкрито пам'ятник Валерію Марченку (який був похований в селі в 1984 році). Це дуже символічна акція - в День захисника України вшановувати пам'ять людини, яка своєю палкою любов'ю до Батьківщини, здатністю протистояти системі захищала її свободу та незалежність. “Це справді велика постать, практично наш сучасник. Такі люди наближали нашу незалежність, свідомо заплативши за це найвищу ціну — своє життя ”. “Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу” - викарбовано на обеліску з чорного граніту.

Вони рятували честь нації...

Совість проти тоталітарної системи.

До 110-річчя від дня народження генерала Петра Григоренка — відомого правозахисника, який не міг мовчати, який принципово виступав за відкриту форму протистояння радянській владі, він був категорично проти насильницьких засобів виборювання правди, проти закритих, підпільних і терористичних методів ведення протесту. Він був дуже активний, чудовий організатор, справжній лідер, якому вірили люди. Це був чоловік міцного, оптимістичного, щедрого та сильного характеру, упевнений у собі, дуже совісний. Після його відкритого виступу проти загрози нового культу особи стався його розрив з системою. У лютому 1964 року Григоренка арештовують, неодноразово примусово лікують в психіатричній лікарні. Лишають радянського громадянства. Проживаючи вже в Нью-Йорку пропагував ідеї українського правозахисного руху та незалежної України по цілому світу. Був фундатором закордонного представництва Української Гельсінської групи. Разом з М.Руденком, В. Черноволом, Л. Плющем, В. Стусом був співзасновником Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Петро Григоренко був одним із провідних представників українського правозахисного національно- визвольного руху.