Україна - друга батьківщина
грузинського князя Давида Гурамішвілі.

 В цьому році виповнюється 315 років від дня народження видатного грузинського поета, класика грузинської літератури Давида Гурамішвілі. Це ім'я однаково невіддільне як від Грузії, так і від України. Останні 32 роки життя, після військової кар'єри, поет загоював фізичні та душевні рани лікувальною водою, теплом та красою Полтавської землі. Він отримав маєток у Миргороді та 10 дворів у селі Зубівці. Український період життя Гурамішвілі найбільш плідний у його творчості. Тут він створює автобіографічну книгу “Давитіані”. Збірка складається з двох поем та лірико-філософських віршів. Рукопис був переданий в Грузію. Він перебуває в інституті рукописів в Тбілісі. Але протягом століття після смерті поета світ нічого не знав про нього. Лише у 1870 році “Давитіані” вийшла друком. 

 

У 1949 році на могилі грузинського поета у Миргороді було урочисто відкрито пам'ятник. З 1969 року у центрі міста діє літературно-меморіальний музей, перед ним - пам'ятник грузинському митцю-гуманісту, патріоту, філософу Давиду Гурамішвілі. В експозиції та фондах закладу зосереджені матеріали про життя і творчість сина Грузії і України, видання його творів й книги про нього. Музей має плідні культурні зв'язки з рідною країною поета. Сьогодні музей - це справжній куточок Грузії на українській землі. Щороку у Миргороді проводиться традиційний день пам'яті Д. Гурамішвілі. 

Данину любові Давидові віддають і українські поети, письменники, художники, скульптори. Видатний український поет Микола Бажан вважається одним з найбільших професіональних“літераторів-грузинів”. За що отримав в Грузії звання заслуженого діяча мистецтв республіки, державну премію імені Руставелі. До 250-річчя від дня народження грузинського поета М. Бажан публікує статтю “Поет. Воїн. Хлібороб”.  

Серед його перекладів є Давидові “Батькові поради про те, з якою дівчиною треба брати шлюб”, вірш-пісня “Зубівка”, “Заповіт Давида Гурамішвілі”: “Люди, богу віддані душею! Змірте гріх мій мірою своєю. Вмерлому мені не шліть прокльону, пом’яніть добром в час похорону!”

Давид Гурамішвілі — видатній поет ХVIII ст., громадянин, незвичайна особистість, гордість Грузії, чия поезія сьогодні невід'ємна сторінка великої книги всесвітньої літератури.

 

Мій ангел вчить мене не опускати крила...

Вважаю не випадково ця маленька книжка потратила до моїх рук саме тепер в непростий час для кожного з нас, для всієї країни, для всього людства...

Усі ми й в радості й в горі, особливо в складних життєвих ситуаціях в пошуках захисту та заступництва звертаємо свій погляд до Небес. Навіть і ті, хто зовсім не вірять в Сили Небесні. А в ангелів люди хочуть вірити. Людина може не мати паспорт, але ім'я при народження отримує кожний. Тому ангел є у кожної людини, майже два: Ангел-охоронець, який захищає від усілякого лиха, допомагає робити добро. А другий, ім'я якого ми носимо, розповідає про нас Богові. Так люди вважають і вірять в це вже тисячі років..

. Ця наша віра та уявлення дає можливість існувати ангелам. Вони приймають той образ в якому ми їх уявляємо і сприймаємо: як голос, як мрію, чудовий випадок у житті, якийсь збіг, як шепіт інтуїції за своїми плечима. Смутним було б наше життя, якщо б не існувало Янголів, які приходять до нас на підтримку, допомогу, зцілення, захист, щоб принести на своїх крилах добрі новини. Ці посланники Небес подібні сонцю і зіркам, які несуть нам світло з небес...

Цитати, які ми пропонуємо з книги “Золотой иероглиф жизни” (це тисячолітня мудрість людства, думки Святослава, Олени, Миколи Реріхів) мають  допомогти пробудити в кожному з нас духовні сили, зробити крок уперед до самовдосконалення,не втратити віру в добро і світле майбутнє... А наші  Янголи нам в цьому допоможуть. AVE VITA!

“Якщо ти здатний завжди посміхатися життю, воно завжди посміхнеться тобі.

Измени себя, если ты стремишься изменить мир.

Вера — вот самый надежный спутник в самые мрачные дни.

Будьте внимательны к своим мыслям - они начало поступков.

Получающие должны давать!

Все силы, обитающие в теле человека — ангелы.

Когда появляются ангелы, черти уходят.

Пригласи ангела в свою жизнь и позволь ему вести тебя к спасению.

Я - это маленький мир, легко составленный из элементов. И ангельского духа.

Прикосновение ангелов поднимает нас, когда ми повержены обстоятельствами жизни, и вдохновляет нас, когда мы прибываем в унынии.

К ангелам можно приблизиться только одним способом - любовью.

На земле находится вдесятеро больше ангелов, чем людей. Мы не видим их, но они наблюдают за нами и озабочены нашим спасением.”

«Ліна Костенко. Та не мовчать її слова – ці срібні птиці»

Потяг до творчості прокинувся у Ліни Костенко ще у ранньому дитинстві. Білі хатинки, «як білі мушлі», дива бабусиного  городу, «мандрівки  в загадкову країну» - таємничий  великий  сад – враження дитинства у Ржищеві та чисті джерела витоків обдарованості талантом поетки. Звідси  мисткиня черпала своє   натхнення  для пейзажної лірики – однієї з тем творчості. Після шістьох років – враження від життя в Київській Венеції – Трухановому острові. Потім недитячі переживання під час війни. Дівчинка росла в родині вчителів серед книжок, музики, мистецтва, театру. Вона пише, що була зіткана з поезії, з музики, як мама та була наділена  гострим проникливим розумом, безкомпромісним характером  батька. З золотою медаллю Ліна закінчує школу,  подає документи до Київського університету. Але навчатися тут їй не дали як дочці репресованого батька. Недовге навчання в Чернігівському університеті, в Київському педагогічному інституті, а вже потім  дівчина  поїхала до Московського  Літературного  інституту. З відзнакою інституту  повернулася до Києва. Почала видавати перші поетичні збірки: «Проміння землі», «Вітрила»…

В ці роки Ліна Костенко є яскравою представницею нового руху «шістдесятників» - нової генерації національної інтелігенції, когорти молодих талановитих людей. Книжка «Мандрівка серця», яка вийшла у світ у 1961 року, поставила ім’я молодої поетеси поряд з видатними майстрами української літератури.  У 1965 році почались утиски, заборони, арешти «шістдесятників». Нова збірка «Зоряний інтеграл» була заборонена до печаті. Як перший речник громадського руху поетеса була під особливим наглядом та оточена глухою стіною замовчування… Шістнадцять років читачі чекали зустрічі з новими творами Ліни Костенко. Тільки у 1979 році побачив світ роман  «Марія Чурай». У 1987 році за цей твір поетеса була удостоєна Державної премії УРСР імені Т.Шевченка. Вихід кожної збірки давався авторки дуже нелегко. Вона двічі оголошувала голодування на знак протесту проти якихось змін в тексті своїх творів.

 В творчому доробку поетеси є вірші для дітей, роман «Записки українського самашедшого». У 2018 році Ліна Костенко підписала відкритий лист українських діячів культури до ув’язненого в Росії режисера Олега Сенцова. Відмовилась від звання Герой України.

Дочка видатної  української поетки О.Пахльовська вважає, що поезія мати - це бунт особистості, повстання духу, її слово завжди звучало як вияв непокори ідеологічному насиллю над мистецтвом і митцями. Своєю творчістю геніальна письменниця заслужила титул «Сумління нашої нації».

До ювілею поетки бібліотека проводила живі читання віршів Ліни Костенко нашими користувачами. Книжково-ілюстративні виставки знайомили з її творами  з фонду бібліотеки, публікаціями, фотоматеріалами  про неї.

Підкреслюючи значення поетеси  в культурі та історії України, Борис Олійник казав: «Я щасливий і гордий, що можу і рости і діяти під небесами Ліни Костенко».

Використана література:

Костенко Л. «Річка Геракліта», Київ, Либідь. 2011;

Костенко Л. «Вибране»,К., Дніпро, 1989;

Костенко «Сад нетанучих скульптур»,Київ, 1987;

Костенко Л. «В часах перехідних і вічних»;

Жулинський М. « Українська література. Творці і твори», К., Либідь, 2011;

Дзюба І. «Є поети для епох», К., Либідь, 2019;

«Країна», 2011, №42;

«Літературна Україна», 1991, 26 вересня;

«Літературна Україна», 2010, №10; 2000, № 16; 2006, №7.

Спогади про Крим

Бібліотека запросила до себе київську поетесу Наталку Поклад, щоб вона поділилася спогадами про участь в творчому проекті «Українська книга» - антології «Крим, який ми любимо». Упорядниця поетичної збірки Людмила Тарнашивська запросила Наталку Поклад, як авторку багатьох віршів, присвячених Криму. Окремий розділ цієї книги був названий рядком з її вірша: «О перло дивне кримської землі». Поетка згадує,що в свій час часто відвідувала з друзями півострів: Сімеїз, Коктебель, Ялту, інші місця. Досі перебуває під враженням від природи, моря, прогулянок яйлами, горами, збирання трав, квітів, ягід, грибів… Реальні враження тоді були настільки яскравими, що відразу складалися у поетичні рядки, образні метафори і рими. Відвідування Криму залишилися емоційними світлинами пережитих яскравих відчуттів…

«Тобі – моя любов, о Криме мій!»

                                                      (Зіядін Джавтобелі)

На замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою “Українська книга”   у видавництві “Пульсари” вийшла у світ антологія “Крим, який ми любимо”. Упорядниця видання -провідна наукова співробітниця  Інституту літератури імені Т.Шевченка, докторка філологічних наук, професорка Людмила Тарнашинська.

Вступна стаття є її ґрунтовне дослідження “Маєстат сонячного  півострова: Кримський профіль України”. “Ідея створити антологію творів про Крим виникла як порив підтримати територіальну цілісність незалежної України тоді, коли серце відчувало неймовірну гіркоту о усвідомлення факту анексії українського півострова. Критерієм відбору творів у книгу було розмаїття, цікавість і порух любові авторів, які репрезентують усі куточки України. Спогади, почуття сколихнули, потребували якогось виходу”, - пише упорядниця. Поезія, проза, публіцистика об'єднані в чотири розділи. “Море усіх обдаровує щедро” включає творчість класиків: Л.Українку, М.Волошина, О.Олеся, Г.Чупринку, М.Рильського, М.Зерова, І.Жиленко та інших.

 Другий розділ” - “Твоя краса зі мною, Криме мій!”включає твори кримськотатарських письменників. Наприклад, розділ починається віршами видатного політичного і громадського кримськотатарського діяча Номана Челебіджихана. Також читач знайомиться з поезією  Усейна Шаміля Токтаргази, С.Еміна, Ч.Алі, Е.Фаила, Д.Осман та інших. Вірші надані кримськотатарською та українською мовами. “Кримські візії” представляють коротку прозу класиків та сучасних авторів, присвячених темі Криму: А.Дімарова, А.Багряної, В.Шевчука, Л.Тарнашинської, О.Юрченко, Шеряна Алі... В розділі “О перло дивне кримської землі...” ввійшли вірші українських сучасних поетів. Серед них: О.Бобошко, С.Йовенко, Ю.Ковалів, С.Майданська, Т.Малахова, Я.Павличко, О.Самара, В.Романовський, Т.Яковенко, С.Цушко. Г.Чубач. 

Назвою розділу є рядок з вірша Наталки Поклад - київської поетки, солом’янчанки, активної користувачки і партнерки, учасниці творчих заходів бібліотеки. В своїх творах вона згадує Сімеїз, якій називає “перлиною дивною кримської землі”, Ай-Петрі, Кара-Даг, враження від чудової природи півострова, “зелених факелів кипарисів, що в неба висі верхами наслухають рух планет”, про відчуття щастя, яке відчувала від перебування в Криму, який називає раєм: “я вас, гори, з собою беру, навзамін вам себе залишаю...” Молода поетка Тетяна Яровіцина у своєму вірші “Я соскучилась” зізнається в любові: “...мой красивый, горячий, таинственный и навеки любимый, мой Крым!”.

Антологія ілюстрована картинами вже відомих художників, таких як М.Волошин, І.Труш, В.Орловський, А.Куїнджі, І.Левітан, І.Айвазовський та роботами сучасних українських художників з колекції галереї “АВС-арт”: Г.АлчієвА, С. Ярового, А.Борецького, Ю.Коновалова, В.Монастирського та інші.

Антологія включає твори різних жанрів, уподобань творів, але єднає їх одне – любов до Криму - одухотворена, невичерпна,захоплення кримськими краєвидами. Щедра сонячна земля і надалі буде надихати і наснажувати українських митців на творчість.

«Люби цю землю й небокрай!

Нічого тут не продавай!

Підніжжя Кримських гір-розмай!

Коштовний скарб, чудовий скарб!»,- заклик-звернення до земляків кримськотатарського поета Усейна Шаміля Токтаргази.

«Тарас Шевченко та дворянські родини»

Виставка однієї книги

Ця книга є творчим доробком Національного музею Тараса Шевченка – потужної мистецької точки на мапі України і всього світу. Тут збирається, досліджується та експонується переважна більшість творів Шевченка, що засвідчує постійну присутність поета в українській культурі. Невтомна, творча, наукова робота співробітників музею дає можливість відкриття кожним поколінням українців свого Шевченка. Книга розповідає про дворянські родини, сучасників Тараса Шевченка. Між ними та митцем існували дружні стосунки і взаємоповага. Шляхтичі захоплювались ним як поетом і художником. Спілкування з якими спонукали митця до створення значної частини його поетичних та малярських шедеврів. Історичні нариси іноді ведуть нас до сьогодення і не тільки змінюють наше уявлення про митця, а й відкривають нам спадковість і відмінність поколінь, які вважали себе елітою та були творцями українського культурного і політичного простору.

Книга є збіркою 18 нарисів про визначальні дворянські родини: Галаганів, Кочубеїв, Капністів, Лазаревських, Закревських, Скоропадських, Забіл, Лукашевичів, Лук’яновичів, Гребінки, Репніних, Тарновських та інших. Виставка ілюстрована портретами представників цих родин. Багатьом з них ми завдячуємо збереженню Шевченкової творчої спадщини…

Використана література:

Тарас Шевченко та дворянські родини: збірка нарисів/Національний музей Тараса Шевченка – Київ: Фенікс, 2018.;

Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К.:Обереги, 2004.;

Зоре моя вечірняя… Т.Г.Шевченко й одвічна жіноча таїна. – К.: Слов’янський град, 2002;

Гасько М.Е. У колі Шевченкових і Гоголевих друзів:Етюди пошуків та знахідок. – К., 1980;

Дарда В.І. Переяславські дзвони: Іст. Роман. – К., 1990;

Жур П.В. Шевченківський Київ. – К.:Дніпро, 1991;

Жур П. Дума про огонь. З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. – К.:Дніпро,1985;

Ковалинский В.В. Меценаты Киева. – К.: Кий, 1995;

Коломійченко М., Горленко В. У колі друзів. – К.:Дніпро, 1982;

Лепкий Б. Про життя і творчість Тараса Шевченка. – К.: Пульсари, 2005.;

Марахов Г. Т.Г. Шевченко в колі сучасників. Словник персоналій. К.:Дніпро, 1976;

Ушкалов Л. Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання. К.:ДУХ І ЛІТЕРА, 2019;

Хорунжий Ю.М. Українські меценати: Доброчинність – наша риса. – К.:КМ Академія, 2001;

 

Культура  англомовних країн.

В рамках програми «На допомогу школі» в бібліотеці  відбувся бінарний  урок за такою темою для учнів 10-11 класів. Проводили його учні - вони підготували короткі доповіді англійською мовою про культуру окремих країн: Великобританія, США, Канада, Ірландія, Австралія, Південно-Африканська республіка та Нова Зеландія. Загальний вступ зробила вчителька англійської мови Наталя Володимирівна Шарапа. Огляд  мистецтва кожної країни підготувала бібліотекарка Ірина Леонідівна Цимбал, який ілюструвала картинами відомих художників. Урок проводився англійською та українською мовами.  Зацікавленість до теми  школярі виявляли  своєю активністю під час уроку.