Носію українських галицьких літературних традицій

Михайлу Рудницькому в цьому році виповнюється 120 років.

-В міжвоєнний період своєї письменницькій діяльності Рудницький найбільш активно писав і публікувався. Він був авторитетом в літературі. І в літературі і в критиці він мав яскравий голос, пафосні висловлювання, захоплення. Головною світоглядною позицією Рудницького в публічних виступах був  європеїзм. Головним його посилом як літературного критика ,есеїста було те, що українська література не належною мірою інтегрована до європейського  літературно - мистецького процесу. Він порівнював українську літературу з зразками сучасного світового мистецтва;

-Рудницький найкраще виявив себе в естетиці, чудово володів жанром літературного портрету. Майже художніми мазками він писав про особистостей, явища і стилі;

- “Від Мирного до Хвильового” - знакова праця у біографії письменника. У міжвоєнний період вона здобула славу, але під час прийому автора до Спілці письменників України у 1940 році книжка стала об'єктом жорстокої критики колег.

- Після 1944 року відомі спогади Рудницького  “Письменники зблизька”, де автору вдається “викручиваться” в нових орієнтирах на офіційні совєтські доктрини в умовах літературного життя;

-Він  володів 10 мовами, є автором близько 200 друкованих робіт, з них 9 монографій;

- У 1947 році Михайло Рудницького звинуватили в українському буржуазному націоналізмі і виключають зі Спілки письменників, звільняють з посад в університеті ;

Керівник науково - ідеологічного центру імені Д.Донцова О.Баган писав:

“Український критик і письменник Михайло Рудницький  - найяскравіший тип того східноєвропейця, який забажав якнайповніше вдихнуть свіжого повітря високої західної культури в його рідне й улюблене місто Львів. Він був найвиразнішим представником нової генерації в західноукраїнській інтелігенції яка гостро відчувала загерметизованість  української культури, її провінційну спрямованість. Рудницький як стиліст,майстер афоризму створив цілу епоху в розвитку української літературно- критичної думки. Він назавжди залишиться в історії нашої культури як меткий, ерудований, проникливий літературний критик , можливо, другим  після Франка за масою інтерпретованого матеріалу,  за творчим  темпераментом  і вправністю критичного пера”.