вівторок, 8 січня 2019 р.


    Майстер гнучких й різьблених новел.

Навчання  Степана Васильченка у Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті, праця вчителем в сільських школах  на Київщині та Полтавщині, інтерес до народної творчості, поезії Шевченка, світової класики сприяли життєвому  і мистецькому досвіду майбутнього письменника.
В літературний процес Васильченка включився вже зрілим митцем зі своїм поетичним голосом, коли вийшли друком у 1910 році його твори “ У панів”, “Мужицька арихметика”, “Вечеря”, “Циганка”, “На чужині”. Твори автора пройняті любов'ю до людини праці, дітей. Провідною формою творчості Васильченка є життя вчителів, яка йому близька. Записки вчителя, щоденникові записи, куди письменник  заносив свої учительські жалі та кривди,  стали згодом документальною основою реалістичних новел і оповідань.



Дебютом  письменника в літературі стало оповідання “Не устоял” у 1903 році. Учительський темі присвячені також твори: “Вечеря”, “З самого початку”, “Божественна Галя”, “Над Россю”, “Гріх”. Дитяча тематика,  психологічні етюди  світу дитини хвилює читача у творах “Дощ”, “Дома”, “Волошки”, “Петрушка”, “Роман”, “Свекор”, “Циганка” та інші.
Невеликий цикл у творчості Васильченка складають оповідання, які присвячені долі народних талантів: “На хуторі”, “У панів”, “На розкоші”,  “Талант”, “ Широкий шлях”. Жахи революції та війни  письменник зображує в творах:“На золотому лоні”, “Під святий гомін”, Отруйна квітка”, “Чорні маки”.



Письменник поетизує та підносить наївне дитяче безпосереднє. Це поєднання природного і морального створює в його творах особливу прозоро-акварельну тональність, що посилює радіснолагідне звучання авторської прози.
У творчому доробку письменника є драматичні твори, кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, літературні переклади.
Творчість Степана Васильченка хвилює і зворушує читача своєю глибокою правдивістю і художньою витонченістю. Олесь Гончар писав про нього: “Проза Васильченка правдива і поетична, зігріта почуттям поваги до людської особистості. Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в  його творчості і в життєвих вчинках”.



Використана література:
-Історія української літератури. Кінець ХІХ – початок ХХ ст.., Київ, Либідь, 2006;
-Майстер прози поетичної .Збірка, Київ, Веселка, 1983;
-С.Васильченко «Олив’яний перстень», Оповідання, Київ, Школа, 2005;
С.Васильченко.Твори в з-х томах, т.1, Київ, 1974;
-С.Васильченко «Вибрані твори», Харків,Ранок,2003;
-С.Васильченко «Мужицький ангел», Київ, Веселка, 2000.

Немає коментарів:

Дописати коментар