Основи життя і творчості Бориса Олійника

До 85-річчя  від дня народження

великого  Поета і великого Українця.

Борис Олійник не похитнувся в найголовнішому – в праві на правду. Все своє творче життя намагався, «щоб кожен твір був точним знаком нашого часу – часу,  яким живимо ми всі. У поета є одне головне право – право на правду, з яким він може стояти за свій народ. Якщо він цим правом не користується хоч одну мить – він не поет».

Події з життєвої спіралі українського поета, публіциста, громадського діяча:

-      - 1962 рік  - вихід у світ першої збірки поезій Олійника «Б’ють у крицю ковалі»;

-              - 1963 – вступ до Спілки письменників України;

-              - 1974-1991 – завідувач відділу, член редколегії журналу  «Вітчизна»;

-              - 1976 – став секретарем  правління СПУ;

-              - 1980-2002 -  обирається депутатом ВР УРСР, потім ВР України;

-              - 1983 - нагороджений Державною премією УРСР  імені Т.Шевченка;

-              - 1987 – обраний головою правління Українського фонду культури;

-              - 1990 - обраний дійсним членом Академії наук України;

-              - 1992 – обраний академіком Української екологічної академії наук;

-          - 1995-2006 – є Головою Постійної делегації ВР України у Парламентській Асамблеї Ради Європи;

-             - 2002 - присвоєно звання «Почесний громадянин міста Києва»;

-             - 2005 - присвоєння звання Герой України.

Поет прийшов у велику літературу в  шістдесятих. І став одразу легальним борцем за народні і національні  інтереси. Борис Олійник – унікальна постать в українській культурі, політиці і філософії, один з найвідоміших поетів другої половини двадцятого століття, чільна  фігура в духовному обширі  України, постать, з якою звіряє себе вже не одне покоління українців. Слово поета завжди насичене енергією, дивовижною інформованістю, енциклопедичною наповненістю знаннями  духовних  скарбів, філософською осмисленістю сутності буття суспільства. Борис Олійник голосував проти виключення з СПУ І.Дзюби, він допомагав публікувати  твори В.Симоненка, Л.Костенко. Як партійний секретар Київської письменницької організації не дозволив  виключення та арешту жодного письменника. Олійник дозволяв собі говорити те, про що інші боялися навіть думати. Як народний депутат,  як політичний діяч і як Голова Українського фонду культури він незмінно стояв на сторожі інтересів незалежної України і зробив особисто для неї більше добра, ніж деякі партії і блоки.  На Майдані  він вітав світанкове пробудження народу. М.Шевченко відмічав, "що поет  нікому не продався - не спокусився ні на владу, ні на гроші, ні на гетьманську булаву, він не зрадив своїх особистих життєвих переконань. Головними основами для Бориса Олійника були: любов до свого народу і вірність йому, романтична чистота почуттів і повна гармонізація переконань  та вчинків, людська надійність і порядність у всьому. Таку дорогу в українській поезії, культурі і політиці Олійник проклав на славу нації, на славу своєму народові».

Фонд бібліотеки має поетичні збірки, переклади, збірки публіцистичних статей, виступів, доповідей, есе, нарисів де поет виступав на захист української мови, національних святинь, в оборону пам’яток історії і культури, на підтримку всього, що вірою-правдою служить українському національному духу, національній ідеї.

«Я діяв згідно зі своєю совістю», - уся самооцінка Б.Олійника.

«Ми чисті перед совістю, нащадками, планетою…», - писав великий поет і громадянин України.