Степан Бен. Він мріяв про 

«новий золотіючий світ».

До ювілею поета Степана Бендюженка

Його розстріляли 30 жовтня 1935 року в Черкасах в ДПУ на другий день після дня народження. Йому виповнилося би тільки 37 років. Не було ні суду, ні слідства.

Онук  Степана Бена розповідав, що після страти діда передачі для нього від рідних приймали в тюрми ще довго. «Ми тяжко жили з тавром родичів ворога народу», - згадує онук. Дочка поета живе в селі Лозуватці у тій хаті, де був заарештований  батько у 1937 році. При обшуку знайшли 12 зошитів із рукописами віршів. Дружині Анастасії в Черкасах сказали, що її чоловіка засуджено на 10 років ув’язнення. Тільки у 1944 році родині прислали свідоцтво про смерть Степана Бена у 1943 році у таборі від хвороби.

Степан Бендюженко отримав непогану освіту: школа, учительська семінарія, Черкаський інститут соціального виховання, Київський інститут народної освіти. Був у селі секретарем комсомольського осередку. Багато писав. Твори друкував в «Селянській правді», «Нової громаді», «Глобусі»… Він був членом Спілки письменників «Плуг». Перша його збірка  «Солодкий світ» вийшла у Харківському видавництві  у 1929 році. 

 Його поезії ясні і прозорі, мають філософський і психологічний підтекст. Відчувається увага, любов і глибоке розуміння  автора  людини, рідної природи, світу…У 25 років Степан Бендюженко очолив початкову школу. Викладав українську мову і літературу. По доносу про його зв’язки з антирадянськими організаціями  був вперше заарештований  у 1933. Висланий на Північ. Повернувся в рідне село тільки у 1935 році. Працював у школі. Мріяв видати нову збірку своїх віршів. Після другого арешту  родина чекала повернення батька до дому з табору. Але тільки в 1944 році рідні дізналися  його справжню долю. Реабілітовано Степана Бена  15 серпня 1958 року. У 1993 році світ побачила його збірка «Поезії». У рідному селі в бібліотеці оформлений стенд, присвячений поету. На його будинку встановлена меморіальна дошка.

                                         -Людино, це ж ти!

                                          Шумиш надо мною,

                                          крізь мене і далі

                                руки свої простягаєш в прийдешнє,

                                               за обрії наших орбіт.

                                       -У новий золотіючий світ!