ВАСИЛЬ НЕПИЙПИВО. «ХУДОЖНИК ЩЕДРИЙ,

 ДОБРИЙ І НІЖНИЙ».

«Стою перед його картинами в безмовному захваті». Це слова  Павла Загребельного  про творчість українського художника Василя Непийпиво. Який був всією душею закоханий в красу рідної землі. Невтомним, завзятим мандрівником. Він проїхав майже по всіх дорогах України. Полтавщина оспівана в його творчості особливо, як земля дитинства, з натхненням і ніжністю. Ця тема широка і різноманітна у творчості майстра. Його можна назвати живописцем Полтавщини. Дитячі враження від природи рідного краю пробудили і  відкрили  художнику  шлях у мистецтво.

Після війни у 40-50 роки - щасливий період  у творчості живописця. Він формується як пейзажист-лірик. Його картини - це вияв почуттів, чистоти, це прояв злиття майстра з натурою: «Село Книшівка», «Подих весни», «Танок берізок», «Весняні води». Створюється враження, що сюжети повні повітря, вони  живі, рухливі… Простір далечінь  залишається улюбленим пластичним мотивом  художника: «Перед дощем», «Кольори весни», «Весняна Полтавщина». Картини безкрайніх   ланів   і левад,  далекі грані землі і неба дає можливість глядачу відчути глибини, охопити зором величезні простори України.

Художник прагне прилучити глядачів до світу добра й краси. Твори Непийпива викликають відчуття гармонії світу, спокійного радісного єднання людини з природою. В цьому мабуть є основа й творча особливість українського   майстра ліричного пейзажу.