Талановита і надійна тінь видатного чоловіка

«Буває іноді в природі таке явище, що зіходяться

в небі проти наших очей дві зірки й горять

вони якийсь час подвійним світом. Цю зустріч

зірок нагадує мені подружжя Грінченків»

                                                                                                      М.Чернявський

Марія Миколаївна Грінченко-Загірня була справжньою партнеркою, такою ж талановитою і наполегливою як і її визначний український письменник та лексикограф Борис Грінченко. 

Марія мала російське походження, але самовіддано працювала над впровадженням української ідеї: вчителькою, письменницею, перекладачкою та редакторкою.

Разом з чоловіком, Борисом Дмитровичем Грінченком вона займалася культурно-просвітницькою діяльністю. В селі Олексіївка подружжя розгорнуло педагогічну,  літературну та видавничу діяльність. Удвох вони переписували від руки твори українських письменників, перекладали книжки зарубіжних авторів, поповнюючи сільську бібліотеку, писали підручники, збирали фольклор. 

Свої літературні твори Марія приховувала під численними псевдонімами – М.Чайченко, М. Доленко, П.З. Р-ой та інші, але найбільше знана як Марія Загірня. 

Вона була ідеальною дружиною та помічницею свого талановитого чоловіка. 

Марії Грінченко-Загірній випала нелегка доля. Їй довелося поховати свого чоловіка, доньку та онука. Проте після смерті найдорожчих Марія Грінченко не покинула працю. Вона брала участь у підготовці видання-читанки «Рідне слово» (1912). За часів УНР Марія була членом Всеукраїнського національного конгресу – законодавчого органу Української народної республіки. Співпрацювала з Товариством «Просвіта», що відстоювало право української мови на існування, збереження української культури та українську освіту. Писала для них твори та надсилала для публікації твори Бориса Грінченка. Вона продовжила самотужки закладати фундамент української національної культури. 

Визначна особистість та сильна жінка, вона поки що, на жаль, залишається в тіні свого геніального чоловіка.