Образ вчителя в художній літературі

В першу неділю жовтня традиційно відзначаємо «День працівників освіти» або, просто кажучи, День вчителя. Це свято всіх дотичних до процесу освіти, просвітництва, наставництва, навчання.

З цієї нагоди в нашій бібліотеці підготовлено книжкову виставку «Вчитель у художній літературі».

Варто зауважити, що образ вчителя/вчительки доволі часто ставав центральним у художній літературі: як українській, так і світовій. Це дуже різні книги і дуже різні герої. Наприклад, саме тоді, коли українські письменники кінця ХІХ початку ХХ ст – Борис Грінченко, Архип Тесленко, Павло Грабовський, Степан Васильченко описували важку долю українських вчителів, у Німеччині виходив друком в’їдливий і неймовірно скандальний «Вчитель Гнус, або кінець одного тирана» Генріха Манна.

Втім, у більшості творів все ж йшлося про непросте вчительське життя-буття, надто жіноче, яке було, правду кажучи, не з легких. До прикладу, можна згадати не тільки «Страчене життя» Архипа Тесленка, але й «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте або «Чаликушу» Решата Нурі Гюнтекіна – попри магістральну мелодраматичну тему, в цих творах є чимало тонких спостережень про реалії тогочасного вчительського життя, адже головні героїні – вчительки.

За радянської доби творів, присвячених школі, вчителям, друкувалося чимало. Можна сказати, що ця тема була обов’язковою.  Про вчителів писали О. Довженко, О. Гончар, О. Копиленко, Ю. Збанацький, О. Донченко, І. Драч. Це були «правильні» твори про «правильних» людей; щоправда, інколи й там можна було знайти якісь зворушливі сторінки, зустріти живих персонажів. Утім, вони дуже не схожі на героїв Джона Апдайка чи Бел Кауфман…

Нині нова доба, нові виклики, нові твори і герої, але вічними залишаються людяність і професіоналізм.