2022 - …зернова блокада. Відлуння злочину 1932-1933 років

Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів.

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу здійсненим сталінським режимом. Українські селяни стали наступними жертвами тодішньої влади після винищеної більшовиками української інтелігенції та духівництва.

Масовому голоду в Україні передувала низка подій. Так, 18 листопада 1932 року, вийшла Постанова ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна – сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року – продуктами тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня Постанова «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп» дозволяла відбирати у селян хліб за статтею «контрреволюційні злочини».

Вже через кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.

Передусім, в українських селян було відібрано вирощене ними зерно, далі численними натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні запаси продовольства. У грудні 1932 року у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів. На початку 1933 року забороною виїзду із охопленої голодом України, селян було позбавлено останніх надій на порятунок. Залишившись без хліба, голодуючі селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, товчену кору і листя дерев.

Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22-х місяців, забрав життя майже 4 мільйонів людей.

Впродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. Допоки існував комуністичний режим, навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття. Нині в Україні, відповідно до закону від 28 листопада 2006 року «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», голод 1932-1933 років розцінюється як акт геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».

На сьогодні Голодомор 1932-1933 років в Україні було визнано актом геноциду парламентами 30 держав світу. Геноцидну природу Голодомору визнали також Римо-Католицька Церква, а також Константинопольська Православна Церква.

Не забудьмо о 16.00 запалити свічку в пам'ять про всіх невинно убієнних і замучених штучним голодом, а також приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання.

 

 

«1000 днів нескореності. Вистояти попри все»

Сьогодні – тисячний день великої війни. Тисяча днів і тисяча ночей відділяє нас від повномасштабного російського вторгнення. Тисяча днів, наче тисяча кроків, тисяча серцебиттів – віддаляє нас від 24 лютого 2022 року.

 За ці 1000 днів нам нещадно давали під дих. Ми падали. Спливали кров’ю. Втрачали на мить свідомість. Але, зціпивши зуби, підіймались. І били, били ворога. Навідліг у ситу пику. Загарбника, збоченого на великоросійському шовінізмі, який бачить у нас не партнера, не сусіда, а виключно васала. Що пережили ми – як народ, як нація – що пережив/пережила кожен/кожна з нас від старого до малого за ці тисячу днів? Розпач, жах, глевкий чорний біль утрат, сльози і заніміння, але й щемку ніжність, світле прозріння, а ще – гордість. Ми вистояли. Ми стоїмо. Б’ємося. Битимемося до кінця…

 З нагоди цієї трагічної події – 1000 днів від початку великої війни, нами були проведені відповідні заходи: тематична книжкова виставка «1000 днів нескореності. Вистояти попри все»,

 а також вулична літературно-мистецька акція, головною метою якої було нагадування містянам про символічну дату. 

Мешканцям району пропонувалося читати воєнні вірші українського поета, художника і солдата Валерія Пузіка; була представлена тематична добірка літератури: топ-10 книжок про війну – від документальних свідчень солдатів, щоденників українських письменників до історій про кохання і детектива. 

Кожен співрозмовник отримав запрошення відвідати бібліотеку. Акція відбулась в приязній атмосфері діалогу. Її лейтмотивом була думка: поки ми єдині – ми непереможні!

 

«Що треба знати про цукровий діабет»

 Сьогодні Всесвітній день боротьби з діабетом – одним із найпоширеніших захворювань у світі

Цей день запроваджений Міжнародною діабетичною федерацією і Всесвітньою організацією охорони здоров’я 14 листопада 1991 року. З 2007 року проводиться під егідою ООН.

 

Дата обрана не випадково – 14 листопада день народження Фредеріка Бантинга, канадського фізіолога, який відкрив (спільно з Джоном Маклеодом) гормон інсуліну, за що отримав у 1923 році Нобелівську премію з фізіології та медицини. Це відкриття врятувало і продовжує рятувати життя мільйонам людей.

Метою Всесвітнього дня боротьби з діабетом є підвищення поінформованості про діабет – не тільки про кількість хворих, але і про те, яким чином можна запобігти розвитку хвороби.

Цукровий діабет входить до трійки захворювань, які найчастіше спричиняють інвалідизацію населення та смерті (після атеросклерозу і раку). За даними ВООЗ у світі понад 300 мільйонів людей хворих на різні форми діабету. Понад мільйон людей щороку помирає.

Цукровий діабет характеризується стійким підвищенням рівня глюкози у крові, може виникнути у будь-якому віці і тривати протягом всього життя.

Коли ми їмо, наш організм переробляє вуглеводи, що містяться в їжі, на цукор (глюкозу). За його засвоєння відповідає інсулін – гормон підшлункової залози, який дає клітинам сигнал поглинати розчинену в крові глюкозу та використовувати її як джерело енергії.

Діабет виникає тоді, коли виробництво інсуліну припиняється або гормон не може нормально виконувати свою функцію, внаслідок чого цукор починає накопичуватися в крові.

Високий рівень цукру в крові значно пошкоджує судини. Тому хвороба підвищує ризик серцевого нападу, сліпоти, інфаркту, інсульту, ниркової недостатності, гангрени кінцівок.

Ризик захворіти на діабет залежить від багатьох чинників, зокрема генетичних та умов життя, але можна підтримувати нормальну концентрацію цукру в крові за допомогою здорової дієти та активного способу життя.

Бібліотекарі підготували відповідний матеріал і провели інформування серед користувачів бібліотеки. 

 

«Правління князя Ігоря»

11 листопада в читальній залі бібліотеки відбувся черговий «Шкільний урок в бібліотеці» з учнями Навчально-реабілітаційного центру №17. Цей урок був присвячений історичній постаті князя Ігоря і його правлінню в Київській Русі. 

Учні дізналися про походи князя на Константинополь, про поразки і перемоги цих походів. Як у давнину сплачувалися податки і яким було покарання за відмову платити. А також інші не менш важливі і цікаві історичні факти.

Слід зауважити, що в освітніх закладах України проходить Тиждень безпеки дорожнього руху, метою якого є профілактика дорожньо-транспортного травматизму та вироблення навичок дотримання правил поведінки на дорозі. 

Діти повторили правила дорожнього руху за допомогою яскравих цікавих книжок, де у доступній формі були наведені конкретні приклади поведінки на вулиці. Заняття проходили у формі невимушеної бесіди і допомагали кращому засвоєнню матеріалу. 

 

«Ностальгічні спогади і наслідки історичних подій у творчості Кадзуо Ішігуро»

8 листопада виповнюється 70 років Кадзуо Ішіґуро британському письменнику японського походження, нобелівському лауреату з літератури за 2017 рік. Його – етнічного японця – річ нечувана – називають найбільш британським письменником, порівнюючи з самою Джейн Остін – утілення духу та стилю британського красного письменства. Він є автором 8 романів, найвідоміші з яких «Залишок дня» і «Не відпускай мене».

Ішігуро народився в японському місті Нагасакі. Коли хлопчику виповнилося 5 років, родина переїхала в Англію. Батько працював океанографом, був доволі успішним ученим.

Майбутній нобелівський лауреат вчився в декількох британських університетах. Зокрема, здобув ступінь магістра з творчого письма в Університеті Східної Англії. Тобто, він фактично вчився на професійного письменника. Його наставником був Малком Бредбері – досить відома особистість у творчих колах Британії. До слова, інший його знаменитий учень, щоправда, поки що не нобелівський лауреат – Іен Мак’юен. Цікаві факти: в молодості Ішігуро підробляв загоничом куріпок в одному з володінь королеви Єлизавети ІІ. Тоді він уперше (під час полювання) побачив принца Чарльза. Мине декілька десятиліть, і той таки Чарльз посвячуватиме Кадзуо Ішігуро в лицарі…

До того як серйозно зайнятися письменництвом, Ішігуро, палкий шанувальник творчості Боба Ділана і Леонарда Коена, займався музикою й прагнув стати музикантом. Однак не склалося. «Я виявився не надто гламурним для цієї сфери діяльності», - зауважив він в одному з інтерв’ю. Втім, музика значно вплинула на його творчість. За своєю природою вона дуже інтонована й наче просякнута ненав’язливими джазовими ритмами. Іноді доводиться читати «між рядків», розуміти тонкі натяки. До речі, серед 8 романів письменника є лише одна збірка оповідань із промовисто-музичною назвою «Ноктюрни». Також Ішігуро пише для джазової співачки Стейсі Кент. Його остання книжка, видана в березні 2024 року – це збірка з 16 пісень, написаних для Кент.

Ішігуро «повільний» і не плодовитий автор. За всю кар’єру – 8 романів, збірка оповідань і декілька адаптованих сценаріїв. Кіно – ще одна «слабкість» письменника. Він надає перевагу японській класиці й Голівуду. Два романи Ішігуро – «найбільш англійський» «Залишок дня» і «Не відпускай мене» теж були екранізовані. Перший, до речі, дуже вдало: можливо, через блискучу гру Ентоні Гопкінса та Емми Томпсон.

Письменник не любить, коли його з кимось порівнюють – крім Остін, наприклад, із Генрі Джеймсом чи Салманом Рушді. А щодо впливів, то називає імена Дзюньїтіро Танідзакі, Чехова, Пруста, Достоєвського. Щоправда, в одному з останніх інтерв’ю уточнює: «Шарлотта Бронте нещодавно витіснила Достоєвського… Я зобов’язаний своєю кар’єрою… Джейн Ейр і Віллету…» Що ж, ми його чудово розуміємо!