Пам’ятаймо. Перемагаймо.

Український вимір Другої світової війни.

Ця війна вважається найбільшою трагедією  в історії людства. Україні  перемога над фашизмом коштувала великих  людських жертв:  кожен п’ятий українець загинув у вогні війни.  Нам важливо  пам’ятати  всіх і кожного з них.  Кожного року багато людей в різних країнах світу відзначають  дату закінчення Другої світової війни. Бібліотека прийняла участь в акції «Пам’ятаймо. Перемагаймо», яка проходила в парку відпочинку Солом’янського району. За  нашим столом бажаючі могли  власноруч  зробити паперового голуба, який вважається символом миру та щастя. 

В бібліотеці оформлений  тематичний перегляд  літератури, присвячений темі війни. Представлені книжки українських авторів: О.Довженка, У.Самчука, Є.Гуцала, П.Загребельного, О.Гончара, І.Багряного, Д.Гуменної, Р.Іваничука, братів Капранових, Г.Ткачук, Т.Белімової, В.Сергійчука, І.Левітасу. Документальні книжки  Дмитра Малакова  «Оті два роки…», « Ніби й не було війни…»  ілюстровані  малюнками  його старшим братом Георгієм  та архівними  світлинами часів війни. Виставка розрахована на широке коло читачів.

Бібліотека пам’ятає  своїх читачів, друзів,  які були учасниками Другої світової, які  нажаль вже пішли у вічність: Малкова І.І., Зименко К.Є., Чолака Є.Г., Сідушова Г.К., Василенко Й.С., Селіфонова І.І. 

Висловлюємо нашу вдячність  та пошану  ветеранам війни Галині Михайлівні  Бруслової, Ясинському Олегу Петровичу, Струтинському Василю Івановичу. Бажаємо їм духовних сил, радісних подій,зустрічей, наснаги у житті.

«Зігнали всіх безсудно та безправно»

У 1989 році Верховною Радою СРСР депортація кримських татар була визнана незаконною і злочинною. У 2005 році Верховна Рада України визнала депортацію з Криму у 1944 році геноцидом кримських татар та оголосила 18 травня Днем пам’яті жертв депортації та геноциду кримськотатарського народу.

В травні 1944 року було виселено з Криму 183150 осіб. В місця депортації було заслано 8995 татар – ветеранів війни. В дорозі померло 190 людей. Більшу частину татарського населення перевезено в Узбекистан – 150 тис., до Казахстану - 4200 чол., інші в Таджикистан, Марійську АРСР, Урал, Костромську область. Померло в заслані до 25% переселенців. З червня до кінця 1944 року померло 16 тис. осіб. До 1956 року татари мали статус спецпереселенців з обмеженнями в пересуванні за межі спецпоселення. Масове повернення татар в Крим почалося в 1989 році. В Криму було перейменовано до 80% назв міст та населених пунктів.

До цієї сумної дати в бібліотеці оформлений тематичний перегляд матеріалів, присвячених подіям 1944 року, Наприклад, офіційні документи стосовно депортації – Постанови Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року про виселення з території Криму татар; Повідомлення Л.Берії Голові Держкомітету оборони Й. Сталіну про те, що спецпереселення татар, болгар, греків, вірмен з Криму - закінчено. Також можна ознайомитися з історичним нарисом Ю.Зінченка «Кримські татари», автобіографічною повістю Е. Аміта «Депортація», А. Акимова «… и зори родины далекой», Ю.Зінченка «Кримськотатарська проблема: історія та сучасність», «Депортовані» - збірником документів, публікацією М.Бугая «Депортація кримських татар у 1944 році».

Перегляд включає інформацію про видатних постатей кримськотатарського народу: Шефіка Гаспринського – громадського діяча, журналіста, А.Кримського – мовознавця, історика, письменника, Н.Челебіджіхана – політика та громадського діяча, М.Джемілєва - лідера кримськотатарського національного руху, Джамалу – українську співачку. Представлені матеріали про національне мистецтво кримських татар, туристичні путівники про міста Криму, які зберегли свої історичні назви: Саки, Судак, Бахчисарай. Нові випробування, горе татарського народу 2014 року тільки загартовують, не дають здаватися, тому що татари мають впевненість повернутися на рідну землю і посилюють свій національний рух, бо вони - незламні.

« Бабин Яр. Символ вічної скорботи»

Babyu Yar. The Symbol of  mortal sorrow

Давнє  урочище в Києві,  окраса  його околиць із 14 століття, назване  Бабиним Яром  у 17 ст., набуло сумної всесвітньої трагічної слави у столітті двадцятім. Під час Другої світової війни  Бабин Яр став місцем масових розстрілів мирного населення. За два осінні  дні 29 і 30 вересня 1941 року тут було убито до 34 тисяч євреїв.

У цьому році у зв’язку з 75- ми роковинами трагедії Бабиного Яру ( розпорядження КМУ від 30 грудня 2015 року  № 1410)  в Україні  заплановано ряд  жалобних заходів  на території Національного  історико - меморіального заповідника «Бабин Яр»  за участю Президента, членів уряду, представників державних органів та установ, громадських організацій, у тому числі міжнародних, духовенства, дипломатичного корпусу іноземних  держав. План заходів,  зокрема, включає закладення пам’ятного знака на місці спорудження Меморіального музею пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру, створення в майбутньому Алеї  Праведників на території Національного  історико – меморіального заповідника « Бабин Яр», перспективний розвиток заповідника,  та інші заходи.

Тематична виставка «Бабин Яр. Символ вічної скорботи»   мовою книг, статей з періодики, художніх та поетичних творів  розповідає  про страшні події в Києві  під час окупації  в роки Другої світової війни. Трагедія Бабиного Яру залишається й досі темою історичних та наукових досліджень, темою творчості  поетів, письменників, художників. Сучасники досі шукають відповіді на запитання, які залишили  трагічні події тих днів. Микола Бажан писав у своєму вірші  « Яр»: « За пломінь цей не може буть покути, за погар цей нема ще міри мсти. Будь проклят той, хто зважиться забути! Будь проклят той, хто скаже нам – « прости»!

 

 

Публікація А.Ткачука, завідувача архівним відділом Національного історико – меморіального  заповідника «Бабин Яр», «Симфонія № 13 Шостаковича»  знайомить з   історією створення музичного твору композитором Д. Шостоковичем  на слова вірша Євгена Євтушенка « Бабин Яр», який поет написав в Києві в 1961 році. Автор  розповідає  про складний  шлях твору до слухача. Вперше симфонія була виконана в Москві в 1962 році, і тільки 1988 році Симфонія  № 13 Д. Шостаковича прозвучала в Києві під керівництвом диригента Державного академічного оркестру В.Кожухаря та за участю капели « Думка» і соліста А.Сафиуліна.

« 22 червня 1941 року у вашому житті».

22 червня бібліотека провела бліцопитування серед  користувачів старшого покоління - « 22 червня 1941 року у вашому житті». У всіх ці спомини були зі сльозами на очах. Не всі чітко пам’ятають день 22 червня бо були ще малими дітьми, але всі пам’ятають дитячий страх, грохот бомбардувань, голод, хвороби, смерть і смерть навколо…

 Едуард Костянтинович З. « Мені було 10 років. Жили ми в військовому містечку Кубінка Московської обл.., де служив мій батько. Коли об’явили про напад Німеччини  на СРСР, пам’ятаю відчуття дитячого страху. Відразу дорослих дітей зібрали в клубі і сказали, що треба допомагати батькам, братам на фронті і що ми будемо збирати кулеметну стрічку. Нам допомагав офіцер, тому що ми ще не мали фізичної сили самі «забити» патрон. Пам’ятаю, що з 25 червня нас почали бомбити. Ми працювали до початку липня. Потім мешканців містечка знову зібрали в клубі і об’явили про евакуацію в Казань, потім в м. Чистопіль… Так для мене почалась війна».

 Згадує Людмила Михайлівна Г.: «Моя родина мешкала в м. Константинівка на Донбасі. В 1941 році мені було тільки 4 роки, але я пам’ятаю бомбардування міста, як ми ховалися в погребі свого дому. В 1942 році в місто увійшли німці. Добре пам’ятаю німецького офіцера, який жив у нас, дуже інтелігентний, вечорами грав на піаніно…»

 Катерина Іванівна М. у червні 1941 року знаходилася на практиці в Грузії будучи студенткою педагогічного інституту в Києві. З товаришами вона самотужки добиралась  товарними вагонами в Київ, де брала участь в спорудженні лінії оборони  міста…

 Аллі Зіновіївні Ф. було 5 рочків, коли вже у вересні місяці мама тепло її вдягнула і вони пішли у ліс, де жителі їх деревні під Брянськом вже будували землянки. Пам’ятає, що німці не затримувались в деревні – поспішали взяти до зими Москву. Багато людей відразу повернулося із лісу додому…

Белла Марківна В.: « Коли почалась війна, батько відразу посадив маму і мене з двома сестрами на баржу, яка привезла в Чорнобиля сіль і поверталася у Київ, де жили наші  родичі.З ними ми евакуювалися в м. Казань…»

У Валентини Петрівни  К.( фотографуватися не схотіла) початок війни пов’язаний з днем народження батька, коли в Бахмут зібралася рідня. Після чого рідні дядьки пішли на фронт. Місто-велику жалізно-дорожну станцію - постійно бомбардували і вона з мамою спускалась в велике спеціальне бомбосховище. Пам’ятає життя «під німцями», коли місцеве населення збирали  копати картоплю :2 мішки – німцям, 1 = собі. Це дало змогу вижити.

День пам’яті і примирення

Day of Remembrance

Пам’ятаємо Перемагаємо  Remember Winning 

9 травня 2016 року - вже 71 рік пройшов з дня великої Перемоги над нацизмом в Другій світовій війні. І з кожним роком все менше стає живих учасників  і свідків тих героїчних і страшних подій, людей, чия пам'ять зберігає правдиву, цінну інформацію, спогади про бачене і пережите, які з часом втрачаються назавжди. Але  численні  кінофільми, книги про війну навічно збережуть для майбутніх поколінь свідчення, спомини, факти, емоції про апокаліпсис  ХХ ст., про жорна воєнних лихоліть, які знищували все живе на своєму шляху, залишаючи пособі згарища і руїни, кров і сльози, і смерть… Книги про Другу світову війну - книги написані кров’ю, це духовний заповіт одного покоління майбутнім поколінням, Ці книги будуть переходити  від  покоління в покоління. Це  свята пам'ять людського роду. В травневі святкові дні бібліотека пропонує тематичний перегляд « Вони захищали небо Вітчизни» присвячений участі авіації у Другій світової війні. Перегляд включає мемуари  видатних військових начальників – авіаторів, розповіді про героїчну боротьбу повітряних армій ,  окремих підрозділів в роки війни, про відомих льотчиків. Представлена книга « Истребители ведут бой» Селіфонова І.І. – генерал - майора авіації, Героя Радянського Союзу. Матеріали виставки знайомлять з біографіями Героя Радянського Союзу, генерал - майора авіації Левіна  М. В., полковника авіації, льотчика - штурмана  Сідушова  Г.К. Ці люди –  бойова  слава і гордість Солом’янського району.

Другий перегляд « Миттєвості війни в художній літературі»  представляють книги  з фонду бібліотеки присвячені темі Другої світової війні. Це книги – історія великого подвигу народного. Це джерело стійкості, нескореності наших батьків і дідів. Це біль, кров, душевні рани людей війни, їхній величезний тяжкий  життєвий досвід. Це  живі свідчення про бачене і пережите. Обов’язок наступних  поколінь  знати і пам’ятати , як це було. Пам’ятати поіменно імена героїв і донести  їх до нащадків. Кожен рік з’являються нові книги про найкривавішу війну в історії людства різні  за жанрами і стилем. Письменники досліджують   душевні, фізичні витоки  народної  перемоги над фашизмом.

В СШ № 64 було проведено вечір пам’яті присвячений Дню Перемоги в Другій світовій війні в підготовці якого, бібліотека приймала активну участь.  

До відома всіх, книгарня «Є» та Український інститут національної пам’яті 5 травня провели презентацію книжки «Війна і міф. Невідома Друга світова» за участю авторів Володимира В`ятровича, Сергія Громенка, Максима Майорова, Сергія Рябенка, Вікторії Яременко, Ігоря Бігуна.
«Війна і міф. Невідома Друга світова» зібрала в собі 50 сюжетів від 15 авторів, що досліджували та опрацьовували розсекречені документи та білі плями нашої історії.
Книга адресована тим, хто хоче знати правду, якою б вона не була.