Скорботи полум’я священне – то свічка пам’яті горить за всіх невинно убієнних.

У День пам’яті жертв Голодомору хочеться мовчати… Здається, що всі промови вже виголошені, книжки та статті написані, жертви відспівані, а страхи залишились в минулому. Проте це відчуття оманливе, поряд з тихим болем народжується новий страх: від неповного знання, від розбіжності думок і від неможливості  осмислити масштаби  трагедії. Тому з’являються все нові і нові публікації, знаходяться правильні слова й місця, аби повірили й переконалися , що Голодомор 1932 – 1933 років – це спланований геноцид українського народу. Кожного року відриваються нові жахливі подробиці цього нелюдського цинічного планування, генетична пам’ять нового покоління українських письменників знов і знов повертається у своїх творах до тих болючих і жахливих подій. 

                                                                                                       

Використана література:

33-й: голод: Народна Книга-Меморіал. – К., 1991;

Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні: м.Київ. – К., 2008;

Конквест Р. Жнива скорботи : Радянська колективізація і голодомор. К., 1993;

Кардаш П. Злочин. – К., Мельбурн. – 2003;

Кульчтцький С. Голодомор 1932 – 1933рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. – К., 2008;

Сергійчук  В. Як нас морили голодом. –К., 1997;

Вакулишин  С. Голодова катастрофа в Києві. –К., 2005;

Марочко В. 1932 – 1933. Голодомор. –К., 2007;

Барка В. Жовтий князь. – К., 2003;

1933 : « І чого ви ще живі?» -К., 2016;

Голод в Україні 1932 – 1933. –Луцьк – 2006;

Ковалівська Л. Не згасни, свічко пам’яті. – К.,2013;

Самчук У. Марія. –К., 1995

Томенко М. Трудова книжка матері. –К., 2008;

Осьмачка Т. Старший боярин. План до двору. –К.,1998;

Міщенко О. Безкровна війна. Книга свідчень. –К.,1991;

Малярчук Т. Говорити. – Харків – 2007;

Талан С. Розколоте небо. – Харків:КСД. – 2014;

«Країна» - N45- 2017;

«День» N 24 – 25 -2017;