Садівник щастя

«Божественні пісні», байки, діалоги, трактати, притчі Григорія Сковороди завершують золоту добу українського бароко і барокову літературу всієї Європи. Його вже третє століття називають «відомим  гуманістом і просвітителем»,  видатним філософом, письменником і педагогом,  але залишається не до кінця пізнаним як особистість, неповторна своєрідна людина в своєму часі. На жаль, Сковороду , як і багатьох інших, перетворили  на  хрестоматійну літературну мумію, відбивши у багатьох охоту  шукати  справжню суть його життя і творчості. З допомогою численних написаних  про нього «історично-художніх опусів» постать його була відретушована до невпізнанності. Сьогодні кожен може собі уявити Сковороду таким, яким може і яким хоче. Тільки твори Сковороди залишаються таким ж – промовляють до серця кожного, хто їх  торкнеться, вони зрозумілі і сучасні. Про справжнє життя Сковороди, сповнене не тільки цікавих мандрівок, а й неприємностями, вигнанням з викладацької роботи, звичайними людськими переживаннями, помилками і втратами можна судити лише на підставі скупих свідчень і окремих  досліджень. Пізнавати світ Сковороди  варто на його творах – прекрасний і трагічний світ, не чужий сьогоднішньому світу людей. Разом з автором здивовано – радісно чи сумно- рішуче повторювати  «Світ ловив мене, і – не впіймав».

Г. Сковорода. Вибрані твори в українських перекладах. – Харків: Веста, 2003

І. Драч, С.Кримський, М.Попович. Григорій Сковорода: Біографічна повість. – К., 1984

Волков В. Корнейчук В. Хомяк К.Г. Сковорода и В. Вернадский в пробуждении украинской нации. – К., 2007

Поліщук Ф. Григорій. Г. Сковорода – К., 1978;

Ніженець А. Стогній І. Г. Сковорода. Пам’ятні  місця в Україні;

Барабаш Ю. «Знаю человека»…Григорий Сковорода –М.,1989;

Ніженець А. На зламі двох світів.  – Харків, 1970;

Редько М. Видатний філософ-гуманіст. – К.,1972;

Г.Сковорода. К.: Дніпро, 1969;

В.Шевчук  Григорій Сковорода. – К.,1969;

Історія філософії України. К.: Либідь, 1993;

Хроніка – 2000. N 35 – 36;

Україна:  філософський спадок століть. – Хроніка – 2000 N 37 – 38;