Діти і війна

До Дня пам’яті і примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у бібліотеці відбулася зустріч учнів старших класів СШ.№ 64 Руднєвим Євгеном Миколайовичем 1937 року народження. Його дитинство вбила війна.  Жахливі холодні і голодні часи німецької окупації Києва вони відчували щодня. Німці, на чолі з ССівцями влаштовували облави і силоміць відправляли людей у Німеччину на примусові роботи. Люди змушені були постійно міняти місце проживання, але родині Євгена Миколайовича не вдалося уникнути цих страшних нелюдських випробувань. Їх , як худобу, погрузили у товарні вагони по 100 чол. в кожний і відправили до Німеччини у концентраційний табір Заксенхаузен. Там дітей розлучили з мамою  і доправили у дитячий табір. Школярі уважно слухали про  знущання та звірячі умови життя маленьких в’язнів. Старші розвантажували

вагони, молодші працювали на кухні, а найменшенькі чистили туалети. За найменшу провину дітей відправляли в карцер з крижаною водою. За друге зауваження дітки ставали донорами для поранених німецьких солдат.  Переможний наступ визвольних сил антигітлерівської коаліції супроводжувався «килимовими» бомбардуваннями. З 400 дітей табору вціліли тільки 20. Війна не робить поблажок нікому. Тільки в 1945р. діти зустрілись зі своєю мамою. Опалене війною дитинство загартувало Євгена Миколайовича. Він цінує кожну мить життя, багато і плідно працює, охоче ділиться спогадами з молоддю. Він доктор геологічних наук, провідний науковий співробітник Академік гірських наук України. З під його пера вийшло 9 книг. В них тільки правда: гіркі, колючі і болючі спогади дитини.