Мова – явище суспільне і соціальне.

(Суржик та діалекти в сучасній українській мові)

«Немов іржа залізо роз’їда,
Так груба річ калічить наші душі,..»

Є мова літературна. Ми нею пишемо, читаємо і спілкуємося. А є мова жива. І в жодній країні світу більшість людей чистою, рафінованою, професорською мовою не говорить. Усюди є домішки з інших мов, помилки та неграмотність. З одного боку, можна намагатися зменшити ці засмічення. З іншого – вивчити, зрозуміти, з чого складається цей суржик, послухати бабусь, говірки яких складаються з різних-різних мов. І використовувати його з гумором. Бо як-не-як, а український суржик – унікальний.

Як би ми не ставились до цього явища, суржика, він лунає у транспорті, новинах, побутових розмовах. Сучасні українські письменники використовують його в своїх творах. Коли мова йде про  життя українців, наше непросте сьогодення, герої на сторінках їх книжок говорять саме побутовою мовою. Широко використовували суржик К.Скрябін, Б. Жолдак, М.Бриних. Його можна зустріти у творах: Л.Костенко «Записки українського самашедшего», О.Забужко, І.Карпи, С.Пиркало та інших. Діалекти походять з народного джерела, а потім переходять у книжки. Вживання діалектизмів у мові художнього твору має бути завжди обумовлене або зображенням реалій, що пов’язані з тією територією, яку описує автор, або відтворенням усного мовлення персонажів. Діалектизми можуть виконувати також художньо-зображальну функцію. Введення діалектних форм у художній твір - один із показників культури авторського письма. Вдале поєднання книжно-літературного і розмовно-територіального мовлення свідчить про високу культуру художнього стилю, про вміння автора користуватися всіма багатствами нашої мови. Книжкова виставка відображає строкату мовну картину України творами: М.Матіос, М.Дочинця, Д.Кешелі,  Ю.Винничука, Є.Гати, А.Хоми; В.Лиса, З.Луценко, В.Шкляра.

 

Хочеться зазначити, що українська мова згідно з класифікацією ЮНЕСКО за влучністю передачі образів, за милозвучністю, колоритністю посідає третє місце серед усіх мов (після французької та іспанської).

То чи варто вимовляти вульгарні слова, погані думки і бажання, засмічувати рідну мову іншомовними словами? Як сказав С.Жук:

«Слова – перлини…Як багато їх
В співучій нашій українській мові!»