Іван Огієнко – подвижник на ниві українського Відродження

Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Його природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного та культурного діяча однаково успішно виявлявся у його діяльності і як мовознавця та літературознавця, і як перекладача та поета, і як редактора та видавця, і як православного митрополита та історика української церкви. Іван Огієнко залишив найпомітніший слід в усіх цих сферах. «Я робив, що міг, решту дороблять наступники» - І.Огієнко (Митрополит Іларіон).

Огієнко – один із провідних українських мовознавців, який успішно поєднував науково-дослідну і педагогічну роботу, відстоюючи права української мови в науці, освіті і повсякденному житті українців. «Найголовніший і найміцніший цемент, що об'єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю, — то соборна літературна мова.»

«Тільки рідна мова приносить людині найбільше й найглибше особисте щастя, а державі — найсильніші патріотичні характери.»

Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви на теренах Польщі (а це переважно населені українцями райони Холмщини і Підляшшя) Іван Огієнко – митрополит Іларіон був обраний за надзвичайно трагічних для польських українців обставин. З 1937 року почалося примусове окатоличення православних віруючих, насильницьке перетворення на костьоли українських православних храмів. У місцях, де віруючі чинили найбільший опір, церкви спалювали або руйнували. Довгі роки митрополит закликав і католиків, і православних до повної братерської згоди, до щирої любові й взаємного сусідського порозуміння. «Звертаюся до всіх людей доброї волі у світі. Почуйте мій стогін усі. Нас тут винищують тільки за те, що ми міцно тримаємося Православної віри батьків своїх, що ми хочемо говорити своєю рідною мовою, хочемо навчати в рідній школі. Нам забороняють навіть зватися українцями…»

Іван Огієнко також залишив настанови, як треба здійснювати національне виховання підростаючого покоління: прищеплювати любов до свого народу, народної творчості, рідної мови.

"В самій мові нашій одбився дух нашого народу, по корнях слів можна довідуватись і про культуру нашу"

Він розкрив основні засоби здійснення національного виховання підростаючого покоління. За твердженням педагога, "мова нерозривно пов’язана з народом та його історією, і коли ми мусимо любити свій народ, то тим самим мусимо любити і берегти й свою рідну мову, бо без мови народ не може існувати".

 

Іван Огієнко чесно і віддано служив українській справі, до останніх днів життя не полишав подвижницької діяльності на ниві відродження нації, її мови та культури. «Тільки духова культура творить правдиву національну еліту — духово міцну, етично здорову, в житті витривалу й національно карну» (І.Огієнко)

Попри те, що майже усі сили Іван Іванович віддавав мовознавчій та викладацькій діяльності, він устигав створювати цілі цикли віршів з глибоким філософським підґрунтям. Але особливе місце в доробку Огієнка завжди займала релігійна поезія і він вірив у її силу.

Бібліографія наукових і публіцистичних праць ученого та його художніх творів складає близько півтори тисячі назв. Але в тому, що Іван Огієнко встиг за своє життя так багато зробити, він сам завдячував передусім дружині – Домініці Огієнко. «На мій світогляд мала вона перша сильний і вирішальний вплив – це вона зробила мене свідомим українцем… Все, що тільки могла зробити в кожній моїй праці, любовно робила. Коректу зо мною читала всі 30 літ пожиття, багато займаючись цим іще й на смертному одрі…»

Більш детальну інформацію можна отримати в бібліотеці.