ПОЯС БОЙОВОЇ СЛАВИ КИЄВА
Оборона Києва, яка почалася 7 липня 1941 року, була
найбільшою і найважливішою серед інших
оборонних боїв в Україні. Вона охопила територію понад 300 км уздовж лінії фронту. Історичне значення
її в тому, що вона відтягнула 17 дивізій Вермахту, цим затримала наступ ворога на московському
стратегічному напрямку, зірвала плани
Гітлера по захопленню Києва з ходу.
Стійку оборону столиці
здійснювали захисники Укріпрайону та сили 5, 6,!2, 21,37, 38,40 армій, 28 дивізій, 4 бригад у складі Південно- Західного фронту, кораблі Дніпровської флотилії.
Навколо Києва швидко збудували укріплення –противотанкові
рови- 230 км , 1650 дзотів, заклали 100 тис. мін. силами 160 тис. громадян.
Народне ополчення склало 35 тис. добровольців. Завдяки потужним оборонним діям в
кровопролитних боях 11-14 липня німецькі війська були зупинені на 72 дні на півнично - заході від столиці та
відчутно похитнули престиж Вермахту.
Київський укріплений район – система дотів по дузі 685 км
навколо міста від Дніпра на півночі – до
Дніпра на півдні. Саме за оборону Києву надали звання «Місто – Герой».
Сьогодні багато пам’ятників і пам’ятних знаків в місті та
області нагадують й зберігають пам'ять про буремні та героїчні події оборони української
столиці в 1941 році. Споруди Поясу бойової слави
закарбували подвиг захисників та
визволителів Києва: воїнів армій, народних ополченців, партизан, простих
трударів міста.
Охопивши Київ великим
кільцем, Пояс перетинає автомагістралі, шляхи, вулиці, мости, які є воротами
столиці України та прикрашають її.
Споруди Укріпрайону періоду Другої
Світової війни, пам’ятки, пам’ятні знаки, меморіали на місцях колишніх боїв,
військові поховання мають історичну
цінність, тому що уславлюють подвиг киян в боротьбі з фашистськими
загарбниками. Пошукове- видавниче агентство « Книга Пам’яті України»
видало доповнення до «Книги Пам’яті України» - «Вартові героїзму і
звитяги», в якій міститься повна
підбірка фото, схем, карт розміщення об’єктів і стану Київського укріпрайону.

Унікальність
його полягає в тому, що на теренах колишнього СРСР і України, усієї
Європи подібної пам’ятки військово-інженерного будівництва часів Другої
світової війни нині
не збереглося. У виданні дається характеристика об’єктів, більшість яких находиться
у задовільному стані. ( Зі слів голови
міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель» Павла Нетьосова , 10
років тому організація створила у 10 ДОТах музеї, але залишилось тільки три з них. Інші пограбовані населенням: не
допомагають ні звернення, ні прохання, ні замки. Сумно це констатувати...
(Дослідники наголошують, що майже в кожному ДОТі і
поряд вони знаходили рештки кісток
солдатів…).
До сьогодні збереглися ДОТи в
селах Горенка, Мощун, біля мосту р. Ірпінь, опорний пункт
№ 9 в с.Мричи. Це місто – одна з перших
впорядкованих ділянок Поясу бойової слави. Створили її пошуковці заводу «Радар», жителі с. Конча – Заспа; с.Лесники, Гатне, Круглик, Чабани, Віта Поштова, Ходосівка, Юрівка та інших. (повна карта –
схема є в книзі).
Вражає історія ДОТу № 131 під с.Кременище.
У серпні 1941 року його
захисники відбили всі атаки противника . Оборону тримали 11 бійців 3-ої бригади ВДВ під командуванням лейтенанта
Василя Якуніна. Німці знищили село. Вогнеметними танками ворог і почали
«поливати» напалмом споруду, яка була сталева, а не з бетону. ДОТ став червоним. Всі захисники загинули, але не здалися. Поряд з ДОТОм стоїть пам’ятний знак, який
увічнює подвиг бійців, в селище – могила лейтенанта В. Якуніна , сержанта
Максимова та 13 невідомих воїнів.
На шосе Київ –Житомир праворуч – пам’ятний знак на честь партизан та народних формувань, які
брали участь в обороні. Напроти - пам’ятник з написом: « На цьому місті у 1941
році на смерть стояли воїни 3-і повітрянодесантної бригади».
Завдання нинішніх поколінь – зберегти ці пам’ятки для виховання у нащадків почуття пошани до героїчної
історії, , любові до своєї Батьківщини, ненависті до війни, яка не завжди
руйнує бетон ДОТів, але знищує здоров’я,
надії, майбутнє і життя людей.