«Коли використання синьо-жовтого стягу було злочином»

Про тих, хто піднімав прапор під загрозою позбавлення волі

Під час війни, коли наш прапор піднімають не лише на державних установах та міжнародних представництвах в усьому світі, вивішують на балконах чи дахах власних будинків,  він став символом боротьби за волю і незламність. Як і в недобрі минулі часи за підняття жовто-блакитного прапору можна було потрапити до в’язниці, та навіть поплатитися життям.

100 років тому саме під час подій Української революції його піднімали над будівлею Центральної Ради УНР, і він був визнаний символом Української держави періоду гетьманату Павла Скоропадського, ЗУНР, Директорії УНР та Карпатської України.

Більшовики за його зберігання засуджували людей  та вивозили до Сибіру. 1953 року в селі Перерісль Івано-Франківської  області виявили «жовто-синій прапор». Про долю тих, у кого знайшли національну символіку, нічого не відомо.

Під час хрущовської відлиги зчинився великий скандал в Києві, коли 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку з’явився синьо-жовтий. Звичайно ж, прапор зірвали, а студентів Москаленка та Куксу, що його вивісили, засудили на 3 та 2 роки ув’язнення.

Суворішим стало покарання  за часів Брежнєва. 22 січня 1973 року в Чорткові (Тернопільська область) Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісили чотири національних прапори. У вересні того ж року Мармус був засуджений до 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років

 З початком перебудови й пожвавленням національного руху в Україні синьо-жовті прапори почали з’являтися на громадських заходах. Київ став дев’ятим містом України в 1990 році, над яким підняли жовто-блакитний прапор. А вже після провалу серпневого путчу ГКЧП у москві національний прапор внесли до сесійної зали Верховної Ради України. Це сталося 23 серпня 1991 року.

Важко було уявити, що в новітній історії України повторяться страшні факти переслідування українців через державну символіку. Але на початку військової агресії на Донбасі за український прапор чи синьо-жовті кольори почали вбивати.

У Горлівці після акції «За єдину Україну!» 17 квітня 2014 року викрали й убили депутата Горлівської міськради Володимира Рибака за те, що під час акції він спробував зняти прапор «ДНР» і повернути український прапор на будівлю міськради. Його понівечене тіло знайшли 19 квітня місцевими рибалками в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Слов'янського району Донецької області з ознаками насильницької смерті.

16-річного Степана Чубенка, воротаря футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляли проросійські бойовики в Донецьку 28 червня 2014 року за те, що в нього на рюкзаку була синьо-жовта стрічка.

У 2016 році підконтрольний росії суд у Криму засудив на 3 роки й 7 місяців позбавлення волі українського активіста Володимира Балуха. Фермер із села Серебрянка ще в 2013 році під час подій на Майдані вивісив на своєму будинку прапор України. А вже після анексії Криму в 2016 році додав на паркані табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні».

«Під синьо-жовтим прапором свободи» кожного дня тривають бої за Соборну Українськую Державу.

«Почати треба з себе» - як не використовувати 

помилкові      слововживання.

Актуальні поради від Б. Антоненка-Давидовича.

Книга Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо», яка вийшла друком 1970 року, стала знаковою для всіх, кого турбує стан розвитку і вживання української мови. В ній йдеться про чистоту мови, вказано на помилкове слововживання і русизми  у тодішній українській мові. Головну увагу й найбільше місце в книжці приділено похибкам лексичного й фразеологічного характеру, на які раз у раз натрапляємо в живій розмові, на сторінках періодичних видань, у наукових працях і в художніх творах.

“Боротьба за чистоту й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалi. Дбати за очищення мови вiд усякого засмiчення й за дальше пiднесення її культурного рiвня — це обов’язок усього українського суспільства» - Б.Антоненко-Давидович

Декілька прикладів типових помилок:

зайняли перше місце                                    посіли перше місце

одержали освіту                                            здобули освіту

на протязі року                                             протягом року

вірні рішення                                                правильні рішення

рахую, що…                                                   уважаю/вважаю, що

задати запитання                                          поставити запитання

кидається в очі                                            упадати (упасти) в очі

Уживання слів, не властивих українській мові:

цікаві міроприємства                                   цікаві заходи

думки співпадають                                      думки збігаються

Недоречне вживання прийменника ПО

по моїй вині                                                    з моєї вини

по всякому поводу                                        з будь-якого приводу

трапилось по непорозумінню           трапилося через непорозуміння

по сімейним обставинам                            через сімейні обставини

Конструкції, у яких залишається прийменник ПО

йти по дорозі (дорогою)

піти по хліб, по воду, по допомогу…

пливти по річці, по морю (річкою, морем)

по гарячих слідах

по можливості, по змозі

орієнтуватися по компасу, по зірках

родич по батькові, по матері…

читати по складах

ім’я по батькові

по чайній ложці

по коліна у воді

видно по очах

по обіді / після обіду

чинити по совісті

Неправильне керування

вчити чому                                                        вчити чого

глузувати над ким                                             глузувати з кого

дивуватися чому                                               дивуватися з чого

дякувати кого                                                    дякувати кому

захворіти чим                                                    захворіти на що

Захист чистоти української мови, поради у складних випадках слововжитку, роблять цю працю Бориса Антоненка-Давидовича актуальною і донині. 

 

 

 

                   "Український Берджес"

Риси до портрету ювіляра – Анатолія Дністрового

            (Ентоні Берджес - англійський письменник, композитор і літературний критик. Автор культового роману «Механічний апельсин»)

Можливо, цього порівняння взагалі б ніколи не з’явилось, якби…

Фізрук тернопільської школи, де навчався майбутній письменник, мав інші естетичні смаки. Проте, на його думку, патлатому восьмикласнику аж ніяк  це не личило, бо хто б він там не був, рокер чи хіпі, а довге волосся – це не по-пацанськи і він його підстриг.  Як знати, чи не  нова зачіска допомогла майбутньому письменнику здружитися з тернопільською шпаною і згодом написати свій найзнаменитіший роман «Пацики».

Ця книга – контркультурна історія про тернопільську молодь у 2005 році здобула премію «Книга року – ВВС». І з цієї книжки Леся Ставицька, укладачка словника нецензурної лексики та її відповідників «Українська мова без табу», почерпнула немало матеріалу. 

Анатолій Дністровий – український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, філософ. Він автор політично-філософських праць, есеїв на захист ліберальної демократії в перехідних умовах. В «Письма з околиці» зібрані різні теми: Кант і кінематограф, чари музики і соціальні трущоби, читання і подорожі – складові голосу з околиці.

Він автор поетичних книг, низки романів,  оповідань, новел, поетичних перекладів з німецької, чеської та білоруської.

Анатолій Дністровий є одним із найцікавіших авторів української прози від кінця 90-х. В його книгах точно і влучно відображене життя, дзеркало, в якому можна впізнати себе. Він іронічний і скептичний.  

З початком повномасштабної війни займається інформаційно-аналітичною роботою в системі Міністерства оборони.

Титули і нагороди:

•  1996 — лауреат літературно-музичного фестивалю «Лір».
•  1997 — лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (збірка віршів «Проповідь до магми»).
• 1998 — лауреат видавництва «Смолоскип» (поетична книга «На смерть Кліо»).
•  2000 — третя премія видавництва «Смолоскип» за збірку есе «Поезія і цивілізація»
•  2005 — роман «Пацики» увійшов у десятку кращих за версією інтернет-опитування Книги року ВВС-2005 та «Книга року» у 2005-му.
•  2010 — фіналіст Книги року ВВС-2010 (роман «Дрозофіла над томом Канта»).
•  2010 — «Дрозофіла над томом Канта» — кращий роман року (інтернет-голосування порталу «Буквоїд».

 

 

 

                        Пекло в Оленівці

 

У ніч на 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами здійснено терористичний акт в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради проти українських військовополонених – захисників «Азовсталі» в Маріуполі. Нелюди підступно вбили понад 50 українських полонених військовослужбовців, ударивши по бараку, де вони спали. Понад 130 українців були поранені. Остаточного числа загиблих немає. Їм обіцяли зберегти життя та мали обміняти. Слідство триває.

Цей військовий злочин, як і багато інших, скоєних росією, вимагає заслуженого покарання. Українська Гельсінська спілка з прав людини та Медійна ініціатива за права людини, Спільнота родин Оленівки добиваються притягнення росії у Міжнародному кримінальному суді за теракт в Оленівці.

До других роковин теракту проти полонених на Майдані Незалежності відкриється виставка «Оленівка: квінтесенція жорстокості», а 29 липня у Музеї війни відбудеться масштабний захід, присвячений цій трагічній події. 

Користувачі бібліотеки імені Михайла Слабошпицького, як і всі українці, висловлюють співчуття рідним загиблих і тим, хто зараз знаходиться в полоні та бажають їм найшвидшого визволення.  

 

 

 

«Ухвалення Конституції – важливий етап

утвердження державності»

Основний закон нашої держави - Конституція України було ухвалено 28 червня 1996 року. Всю ніч з 27 на 28 червня депутати працювали над її створенням, враховуючи всі зауваження і підтримуючи всі спірні статті проекту – про державні символи, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні. Ця подія на законодавчому рівні визначила правові основи незалежності України і її територіальну цілісність. І саме 28 червня щорічно святкується День Конститу́ції Украї́ни — державне свято України

І це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції.

Михайло Сирота вважається «батьком» Конституції, бо саме він представляв її з трибуни Верховної Ради в «конституційну ніч» 1996 року. Він згадував, що боротьба була виснажливою, іноді здавалось, що і незалежності України не буде. Остаточному ухваленню Конституції передувала тримісячна робота спеціально створеної для цього комісії, яка працювала по 13 годин на день.

 

Важливим положенням Конституції є те, що, якщо  зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена.  Конституцію України також не можна змінити в умовах воєнного або надзвичайного стану. Також, згідно зі статтею 64, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Прийняття цього Основного Закону було найважливішим кроком у подальшому підвищенню міжнародному авторитету України у світі. Після подій Революції Гідності туди був окремо прописаний стратегічний курс держави на набуття повноцінного членства України в ЄС та НАТО.

 

«Задайте питання юристу»

29 травня в бібліотеці відбулась зустріч користувачів бібліотеки з директором Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Бреусом Сергієм. 

 

В рамках проведення Тижня Відкритого Уряду було інформовано про Єдиний веб-потрал органів виконавчої влади України. Ця зустріч викликала неабияке зацікавлення у присутніх, адже у всіх час від часу виникають питання щодо боргів, яких не повинно бути, про переоформлення пенсій та права на нерухоме майно.

Окрім переліку конкретних видів безоплатної юридичної допомоги, Сергій Михайлович відповів на численні індивідуальні юридичні питання присутніх, з якими вони стикаються на роботі і в побуті.

 

 Високий професіоналізм, вміння доступно і компетентно донести інформацію, щире бажання не формально, а на ділі порадити і допомогти – такими завжди бувають зустрічі з Сергієм Михайловичем Бреусом.

 

 

«Парки і сади України»

«Озеро.

Човен.

Глибока вода.

Біле латаття

Пливе у серпанку»

С. Губерначук «Заповідник»

За пів кроку до літніх канікул в бібліотеці відбувся заключний в цьому навчальному році шкільний урок з учнями НРЦ № 17. Школярі за допомогою відеоматеріалів, які були створені в бібліотеці, та наявних фотоальбомів здійснили подорож мальовничими парками та заповідниками України.

 

За допомогою фотографій рідного міста учні безпомилково відгадували, де який парк або сквер Києва зображено. Принагідно з’ясували яка між ними різниця і хто в яких побував. 

 

Діти чудово розуміють важливість і користь від «зелених легенів» України і в столиці зокрема. Також вони дізналися, які дерева є медоносними, а які викликають алергічні реакції. Важливим є те, що всі дерева, кущі і квіти виконують надважливу роль в житті людини. На завершення учні виявили бажання розфарбувати роздруківки дерев, які зростають в парках Києва – дуб, клен, верба, тополя.