Василь Стус. Свіча у мороці тоталітаризму.

Поет. Правозахисник. Людина. В’язень. Філософ. Знаний і незнаний. Політик і антиполітик водночас. Хто він? Чому впродовж десятиліть після смерті його постать притягує до себе увагу, викликаючи спротив одних та беззастережне захоплення інших? Про особисту постать Василя Стуса в День пам’яті жертв політичних репресій слухали розповідь учні 11 класу СШ №64. Поет вважав себе непохитним і незламним, знаючи, що його твердість духу будуть знову іспитувати. Який змушений був йти за колючі горожі за свободу та незалежність свого народу, «бо хотів бути гідним народу, який народиться завтра, скинувши з себе ганьбу вікового нидіння. І в тому народові я здобуду безсмертя!»

Використана література:

Жулинський М. «Українська література. Творці і твори», Київ, «Либідь», 2011;

Сверстюк Є. «На святі надій», Київ, «Наша віра», 1999;

Дзюба І. «Спогади і роздуми на фінішній прямій», Київ, «Криниця», 2008;

Стус В. «Вибрані твори», «Бао», Донецьк, 2008;

Стус Д. «Василь Стус: життя як творчість», Факт, Київ, 2005;

Дорошенко О. «Василь Стус», Харків, Факт, 2016;

Стус В. «Листи до сина», «Лілея - НВ», 2001;

Стус В. «Феномен доби», Київ, 1993;

Стус В. «Палімсест», Факт, Київ,2003;

Літературна Україна, 2017, №5, 2015р. №№33, 34.