понеділок, 17 лютого 2020 р.


Афган - пам'ять і смуток наш.

Війна в Афганістані тривала десять років. Зібрала життя 15 тисяч солдат, з них 3360 - українців. Всього через горнило війни пройшло 160 тис. українців. 2014 рік в Україні був оголошено роком воїнів-інтернаціоналістів. І кожного року 15 лютого відзначають і вшановують пам'ять учасників бойових дій на території інших держав. Війна в Афганістані увійшла чорною сторінкою в історію не тільки України. Історія війн завжди написана кров'ю і життям солдатів, їх героїзмом і трагедією.  Ми схиляємо голову в скорботі вічній за тих, кого убив Афган...




У фонді бібліотеки є декілька книжок та поетичних збірок, присвячених темі Афганської війни. Книгу кіносценаріїв, повістей “63 выше нуля” нам подарував автор Ігор Курбангаліїв - ветеран Афгану та війни на Сході України. Він неодноразово був гостем нашої бібліотеки, зустрічався з учнівською молоддю, розповідав про війну, відчуття молодого лейтенанта, яким він був під час війни.
У своїй книзі “Между прошлым и будущим” Віталій Раєвський розповідає про баєвій шлях своїй десантно-штурмової бригади, про бойових побратимів, “яким випала доля за афганський народ воювати...”, згадує страшні епізоди тих часів.
В одній з глав автор пише про трагічну долю лейтенанта -десантника Олександра Стовби, який у 22 роки загинув після страшних тортур в полоні у душманів. Вже посмертно отримав звання Героя Радянського Союзу. Поетичні збірки воїна-інтернаціоналіста вийшли у світ на жаль тільки після його смерті. Творчість удостоєна премії імені Т.Шевченка. Символічне ім'я, яким він підписував вірші — А.І.Ст. (Александр Иванович Стовба).



 

 Олександр - з грецької- захисник, а “стовба”- головний корінь дерева. Тому Аіст — птаха - символ надії, сонця, весни, миру. “Хто, якщо не я?” - духовне кредо молодого воїна-поета. “Две жизни вичеркнуто в списке, мы им поставим обелиски и молча предадим земле. Они останутся навеки моложе сверстников своїх.” Доля Олександра — символ втраченого покоління, яке не повернулося з “неоголошеної війни” в Афганістані 1987-97 років. Він став символом громадського долгу,  високої моралі, мужності, любові до Вітчизни, людей, життя. Ім'ям героя названі вулиці, школи, літературна премія знято документальний фільм, написані статті, книжки, присвячено вірші...




«И я готов, летя сквозь годы,
Метеоритом в синей мгле
Сгореть, сжигая все невзгоды,
Во имя жизни на земле».

Немає коментарів:

Дописати коментар