Карпенко-Карий. 

"Його творчість - непідвласна подихам часу"

                                                            В.Чорновіл

                                                                         

На плиті  могили українського письменника  під високим дубовим хрестом написано: люди вмирають - ідеї вічні. Серце твоє, налите правдою і Любов’ю до рідного темного люду, полягло поміж ним, і дух величний твій витатиме над ним вовіки. Карпенко-Карому належить особлива роль в історії української літератури, в справі реформування української драматургії і комедії, в напрямку новітньої суспільної драми. В творчості письменника-драматурга було присутньо два напрямки: соціально-побутовий, сатирично-комедійний, а другий – історико-романтична тема. Подвійна  орієнтація характерна і для життя письменника. Вже в перших творах Карпенко-Карий створює суспільну драму ( драму боротьби різних соціальних груп). Нові тенденції в драматургії  знайшли свій подальший розвиток і утвердження пізніше в період творчої зрілості – в соціально-психологічних  драмах автора та його комедіях. Письменник продовжує у морально-етичному  напрямку тему нових «хазяїв села», торкається теми трагедії простої людини, позбавленої будь-яких прав і соціального захисту в суспільстві. Карпенко-Карий новаторські реформував сімейно-побутову драму. 

Він показує характери героїв в сфері ліричних, побутово - сімейних умовах, докладно описує життєві умови героїв. Торкається у своїй творчості і трагедії жіночої долі. Автор щиро любить своїх героїв. Це робить його твори безсмертними. Але найвищого рівня як драматург Карпенко-Карий  досягає у жанрі комедії. Сатирична комедія була справжньою творчою стихією митця, де він повно і яскраво розгорнув свій талант. І вважав цей жанр справою свого життя, як письменника і громадянина. Словами свого героя драматург проголошує:  комедія бичує сатирою страшною всіх  і сміхом - сміється над пороками й  заставля людей, мимо їх волі,  соромитись своїх лихих учинків!...Служить таким широким ідеалам любо!. Треба мати впевненість, що справді ти несеш несхибно цей стяг священний!