«Оркестр української поезії минулого століття уявити без Тичининого кларнету неможливо», - М.Коцюбинський.

Сергій Єфремов – історик української літератури вважав Павло Тичину  поетом світового масштабу. Тичина є поетом глибоко національним. Він наче випив увесь чар народної мови, міг оперувати нею з великим смаком і майстерністю. Це був  дивний мрійник з очима дитини і розумом  філософа. Творча спадщина поета забезпечила йому місце серед найбільших світочів людства. Таких барв, такої мелодики рядків не зустріти в поезії інших  творців  української літератури. Музичність творів Тичини свідчить про рідкісний талант митця та його безмежний політ думки, яка просліджується у віршах. В.Бойко зазначав: для Тичини характерне найтонше відчуття слова, всіх його нюансів. Поет немовби володіє даром чарівника у доборі мистецьких засобів своїх творів. Спадщина Павла Тичини залишилася в українській літературі явищем неповторним,відкриваючи перед нею нові обрії. Поетичну творчість митця називають нескінченною  світлорайдужною симфонією.

Поет мав співочий талант, якій поєднувався з винятковими музичними здібностями, а його захоплення живописом поступалося лише поетичному дару. Навчався малюванню Тичина в художній школі Михайла Жука. На жаль, музикою і живописом він займався не професійно все своє життя. Але  в експозиції музею - квартири поета можна побачити автопортрети, виконані ним в різні періоди життя. Так під портретом 1922 року Тичина написав: Дуже старий вийшов. Також в помешканні поета звертає увагу велика кількість живописних  полотен відомих українських художників, які йому дарували і які він сам купував.  Українські художники створили галерею портретів П.Тичини.

Довженко і Тичина входили в одну літературно-художню організацію «Гарт». Довженко створив дружній шарж і виконав графічний портрет поета для першого випуску альманаху  «Гарт» в 1924 році. Поетичне творче відчуття і розуміння суті характеру поета, його духовної основи допомогло Довженкові – художнику відтворити силу інтелекту, чарівність і глибину таланту співця «Сонячних кларнетів».

В 2020 році Одеський культурологічний музейно-виставковий центр Тарасів Дім запросив відвідувачів на мандрівну виставку одного твору-панно «Біле і Чорне» (1912-1914рр) українського художника М.Жука.(він створив ще три портрета Тичини). Сюжетом для  картини стала історія кохання  молодого П.Тичини і дочки письменника І.Коновала – Поліни.  Дівчина не відповіла парубку взаємністю. Чорний ангел з сопілкою зовні дуже схожий  на Павла Тичину. В образі білого ангела художник зобразив Поліну. Поет присвятив їй вірш «О, Панно Інна».

Відомий портрет поета пензля Анатолія Петрицького 1920 року.

М.Маловський в 1981 році  створив гравюру «В космічному  оркестрі»

Борис Плаксій-заслужений художник України, неперевершений портретист написав серію портретів творців незалежної України, за яку в 2007 році отримав звання лауреата Премії імені Т.Шевченка. Портрет Павла Тичини він створив в 1980 році.

Вишитий портрет поета роботи Катерини Костирко  знаходиться в його  квартирі – музеї. Це був подарунок майстрині до 75-річчя поета в 1966 році.

Петро Обаль – майстер-дереворіз - створив цикл портретів українських письменників в 1934.

Олексій Шовкуненко зобразив Павло Тичину за робочим столом серед книг  і  портрет олівцем

Парадний портрет поета належить художнику Миколі Глущенку.

Завдяки поєднанню творчих стихій - живопису і поезії – українські художники залишили нам зримий образ Павла Тичини в різні роки  його життя.

 Тичина приніс в українську літературу велику радість,передчуття щастя, магнетичних  перетворень дійсності,  дитинного життєлюбства і торжества незаплямованого серця –все це переповнює його творчість – знакову не лише для України, але і тогочасної літератури світу.