Левко Мацієвич.  Він гідний пам’яті нащадків.

В 2017 році  пам'ять про видатного українця була увічнена на мапі Солом’янського району: одна з вулиць отримала нове ім’я – Левка Мацієвича.

В свій час він був популярним  як космонавти в 1960-роки.

Як би не  передчасна трагічна  загибель, він був би поряд з лідерами майбутньої УСДРП. Мацієвич був активним революційним діячем, стояв на радикальних самостійницьких позиціях.

Народився Левко Мацієвич в селі Олександрівка Київської губернії. Навчався в гімназії на Подолі в Києві. Був здібний до математики, фізики, хімії, іноземних мов, літератури. Під час навчання в Харкові входив до гуртка Студентська громада і брав активну участь в молодіжних заворушеннях. Був одним з засновників Революційної української партії, першої української політичної партії Наддніпрянщини. За свою політичну діяльність був виключений з інституту, висланий в Севастополь, де працював в порту. Згодом захистив диплом інженера-технолога. Другий диплом Мацієвич отримав за проект панцерного крейсера. Також він керував спорудженням човнів  «Очаків», «Кагул», «Іоан Златоуст». В тридцять років вже займав посаду помічника керівника конструкторського бюро Морського технічного комітету російської імперії.  Мацієвич є першим автором створення авіаносця.  Ця ідея була висловлена винахідником сто років тому!

Все життя був невгомонним трудівником. Працював 24 години на добу: творчою конструкторською  та інженерною працею, нелегальною політичною діяльністю. Брав активну участь в українському культурницькому житті.

В 1903 році в Полтаві на відкритті пам’ятнику І.Котляревському  Мацієвич стояв поряд з М.Старицьким, Є.Чикаленком, М.Аркасом, С. Єфремовим, О.Пчілкою, М.Коцюбинським і Л.Українкою… Серед його знайомих були М.Коцюбинський, М.Вороний, І. Франко, Дністрова Чайка, Х.Алчевська, С.Петлюра, М. Міхновський…

В Севастополі в Народному домі   Мацієвич з другом створює самодіяльний робітничий театр з українським репертуаром, організовує вечори пам’яті Т.Шевченка.

 Важливо зауважити, що такою культурно-політичною діяльністю займався один з провідних, визначних інженерів-конструкторів, який посідав визначне становище в тодішній російській науковій ієрархії.

 З 1908 року Левко Мацієвич серйозно захопився авіацією. Він одержує у Франції посвідчення авіатора № 178. Практично щодня піднімає у повітря пасажирів на своєму аероплані Фарман–IV. 7 жовтня 1910 року  під час показового польоту Мацієвич на очах у десятків тисяч глядачів випав зі свого крісла і впав на землю. Йому було тільки 33…

«…Він був українським по духу і крові. Він став гордістю і славою України. Левко Мацієвич навіки останеться красою і честю української нації», - писав О.Олесь.

«Слава Мацієвича розійшлася по всьому світу, але Україні належить честь, що один з її синів записав своє благородне ім’я на скрижалях вселюдського поступу…», - Микола Вороний. Перед віршем  «Ікар» з циклу «Сонячні хвилини» стоїть присвята автора: «Світлій пам’яті Левка Мацієвича, першого українського літуна».