У небі – золотий Чумацький віз…

 

Астрологи обіцяють, що цей  рік під знаком Білого Бика буде більш спокійним і стабільним. Негаразди  залишаться позаду. Це  буде вдалий  час для працелюбних людей і їх зусилля будуть винагородженні.

Білий бик на своїх рогах принесе гармонію, щастя, благополуччя людям, які з надією чекають позитивних  світлих змін на краще у  житті.

В українській історії  склалось так, що віл відігравав велику роль у житті українського селянства. В українській культурі віл вважається символом космічних сил, терпіння, важкої праці, покори, самопожертви, багатства, доброго господаря. В давні часи «худоба»  означала багатство. На новий рік селянин першим в хату запускав вола. Він вважався божим  благословенням. Століттями вони були надійними помічниками селян, головною тягловою силою господарства. В святкових різдвяних колядках про створення світу  героями є  чотири воли. Також на Різдво худобі носили кутю. На Богоявлення окроплювали худобу свяченою водою. Гуцули на Великдень христувалися з худобою. На іконах Різдва Христового обов’язково зображалися воли.

Жоден промисел у світі, жодне ремесло не увійшло в пам'ять народу, як пам'ять про українських чумаків. Після хліборобства і скотарства чумакування було одним із найпоширеніших занять селянства. У давнину в Україні не було солі. Їздили по неї до Азовського, Чорного морів, пізніше - до Галичини. Людей, які возили сіль називали соленими, потім – чумаками. По весні формувалися чумацькі каравани до ста волів. Без них неможливо уявити чумацтво.

 Воли – своєрідний двигун для возів.  Недарма існує народна приказка – працює як віл. Вони працювали з ранньої весни до пізньої осені. Возили по 120 пудів вантажів. Проходили до Криму, на Дон до 2 тис. верст. Тягали важкого плуга, орючи поля. Волів добре доглядали, мили, обтирали соломою, розчісували хвости. Роги чистили склом. Прикрашали кольоровими стрічками. Роги покривали позолотою, на шию вішали дерев’яні дзвіночки. Лікували від хвороб росою і молитвою. Давали волам імена: Юрко, Дунай, Буг, Розвага, Журавель, Козак… Через кожні п’ять років волів міняли на нових. Вони були першою турботою чумака. Без них чумацтво не мало ніякого сенсу. Казали в народі:

« Як не буде вола, то й віз не поїде».

Чумацтво було однією із колоритних сторінок в історії України. Це була благодатна тема для творчості.

Воли завжди були бажаним образом  для митців: зображалися  на художніх  полотнах (наприклад, українськими художниками: М. Онацько, Лашко Н., Шевченко Т., Сипляк П., Чижевський Я., М.Примаченко), в літературі ( М.Рильський «Чумак», С.Руданський), кіно, мультфільмах («Як козаки сіль купували»), створювалися   вироби з глини у вигляді бика.