Його життя не могло обірватись у бою під Крутами

29 січня День пам’яті Героїв Крут – однієї з високо легендарних, хоча й трагічних, сторінок в історії української визвольної боротьби 1917-1921 років.

Що відбулось під Крутами

Бій відбувся 29 січня 1918 року поблизу станції Крути, між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з загарбниками, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків. Протистояння тривало до вечора, але сили були нерівні. Українці були розбиті вщент.

В бібліотеці підготовлена тематична викладка про жорстокий і нерівний бій під Крутами, де студенти і гімназисти стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. 

 

А сьогодні розповідь про того, хто брав участь у цьому бою, хто вижив, щоб здобути славу талановитого лікаря.

Хто такий Юрій Вороний

Одним із учасників того вікопомного бою був він, Юрій Вороний – майбутній хірург, який здійснив першу у світі операцію з пересадки внутрішнього органу живій людині.

Народився Юрій Вороний в селі Журавка Полтавської губернії (тепер Чернігівська область). У метричній книзі його записали Георгієм. Так само Георгієм звали і його батька – професора Варшавського університету, доволі відомого вченого-математика.

У 1913 році Юрій Вороний вступив на медичний факультет Університету святого Володимира у Києві. Під час Першої світової війни працював у загоні Червоного Хреста. Радо сприйняв ідею незалежної самостійної України, тож цілком природньо, що в якості добровольця перев’язувального загону Центральної ради 23-річний Вороний брав участь у бою під Крутами. Йому разом із п’ятьма пораненими студентами вдалося порятуватися.

Потім знову було навчання. У 1921 році, закінчивши Київську медичну академію, Юрій Вороний вступає до аспірантури. Його науковим керівником став професор Євген Черняхівський – видатний український хірург і науковець. Вороний вельми плідно працював у Києві під керівництвом Черняхівського, але коли почалася перша хвиля репресій проти української інтелігенції, переїхав до Харкова, де написав ряд наукових праць з трансплантації органів, виконав успішну пересадку нирки собаці. Втім, довго там не затримався – талановитого хірурга фактично «вислали» в провінційний Херсон. Там Вороний працював впродовж 1931–1934 років і зажив доброї слави як серед колег так і серед пацієнтів. 3 квітня 1933 року український лікар уперше в світі виконав клінічну пересадку трупної нирки. Ця була перша в історії спроба пересадки будь-якого цілого органу людині. Перші успішні трансплантації будуть здійснені у США лише через 20 років…

У другій половині 30-их років Юрій Вороний знову переїхав до Харкова. Можна лишень здогадуватись, як жилося і працювалося талановитому хірургу в темну добу сталінщини. У 1938 році був репресований за «контрреволюційну діяльність» його старший брат Олександр – теж талановитий лікар-онколог, очільник великої лікарні в Яготині на Київщині. Репресій зазнали практично всі рідні та близькі Юрія Вороного. Та й за самим Юрієм пильно стежили чекісти. Дворянське походження і «тавро Крут» давалися взнаки.

Під час німецько-радянської війни Юрій Вороний опинився на території, окупованій гітлерівцями. Тож після закінчення війни натрапив на заборону займатися викладанням хірургії. Як «залишенець» жив і працював спочатку в Житомирі (звичайним урологом), потім вдалося перевестися до Києва, у 1952 році захистив дисертацію… Результати його наукових досліджень і експериментів впродовж тривалого часу замовчувались.

Певно, доведись жити Юрію Вороному десь у тихій-мирній Швейцарії, або ж, уявімо на мить, що українські патріотичні сили виграли б якимсь дивом той нерівний бій із військами Муравйова під Крутами, - і взагалі б, Україна не далась би поглинути себе більшовицькій Росії і вистояла, його доля, передовсім наукова, склалась би по-іншому, більш щасливо; він зміг би розкритися до кінця і був би хірургом-практиком світового рівня. Але вона – доля – склалася саме так, а не інакше. Втім, навіть і за таких вкрай несприятливих обставин українець Юрій Вороний зробив помітний внесок у розвиток світової трансплантології.