Добро і любов єднають серця

Добро і любов єднають серця.

Літературно – музичний вечір до Міжнародного дня людей похилого віку

Goodness and love unite hearts.

Literary – musical evening for the International day of elderly people

Для гостей солідного та поважного віку в бібліотеці був проведений невеличкий концерт до Міжнародного дня людей похилого віку. Його ми недаремно назвали «Добро і любов єднають серця». Так, саме добро, саме любов. Адже кожен із нас прийшов у цей світ з певною метою, для доброї справи, і з любов’ю у серці. Тож у нашій добрій справі нам також допомогли. 

Гарне свято зробили учениці музичної школи № 33 імені В.Пухальського – Вероніка Ломакіна та Анастасія Святненко, які співали сучасні українські пісні. У виконанні викладача школи Надії Миколаївни Яницької прозвучали пісні на слова М.Старицького «Ніч яка місячна» та М.Сингаївського «Чорнобривці». Ці ліричні й душевні композиції вона присвятила присутнім на заході жінкам – матерям.

Після молодих виконавців для гостей виступав фольклорно – пісенний гурт «Різнобарв’я» під керівництвом Шапошнікової Ніни Степанівни. Також його учасниці Неля Грицишніна і Тетяна Маслак зачитали вірші. На завершення концерту присутні та гурт співали разом добре відомі усім народні пісні.

Бібліотека щиро дякує директору музичної школи Любові Михайлівні Данченко, викладачу школи Надії Миколаївні Яницькій і, звісно, всім учасникам гурту «Різнобарв’я» за участь в концерті, за чудове виконання пісенних номерів і доставлене задоволення від чарівних голосів й прекрасного виступу. Велике спасибі усім за свято музики і співу!

Книжкова виставка до Європейського Дня мов

«Багато мов – багато можливостей»

«Many languages – many possibilities»

«Хто не знає іноземної мови, не знає власної». 

В. Гете

В наш час мова та комунікації як ніколи є важливою складовою суспільства. Вивчення мов відкриває людині шлях до нових перспектив, пізнання розмаїття культур світу. Знання багатьох мов – запорука успіху у житті, це шлях вдосконалення, це необхідність для українців, які прагнуть бути затребуваними у своїй професії, бути європейцями… Тому, що в Європі володіння кількома іноземними мовами – це норма. Є думка, що для українців знання мов – справжній порятунок від безвиході. В Європейському Союзі нараховується 24 офіційні мови. Англійська мова вважається мовою світового спілкування: мовою політики, торгівлі, науки, комп’ютерних технологій, культури. Потім для українців важлива також польська мова – одна із найбільш поширених мов світу. Польща – наша найближча сусідка, її мова стає дедалі затребуванішою. Німецькою та французькою мовами необхідно володіти для спілкування з європейцями, які не знають англійську. Зараз модно та актуально володіння як мінімум чотирма – п’ятьма мовами, що і має бути джентльменським  набором  українського інтелектуала. Це гарантує гідний заробіток і  міжкультурні комунікації. 

Тематична поличка до Європейського Дня мов розкриває фонд бібліотеки: розділ 81.2 – іноземні мови, який представляє підручники й словники для вивчення англійської, французької, італійської, білоруської, іспанської, чеської, польської, німецької, угорської, японської мов. Другий розділ – художні твори іноземними мовами також із фонду бібліотеки – подарунки наших користувачів. На стенді твори відомих авторів, наприклад таких як: С.Кінг, А.Крісті, Г. Зінкевич, У. Коллінз, А. Хейлі, А. Франс, Дж. Р.Р. Толкієн, О’Генрі; є і сучасні зарубіжні автори детективів. 

   

Тож вивчайте іноземні мови, читайте твори мовою оригіналу. Тому, що знання іноземних мов не тільки розвиває наш інтелект, а й в змозі докорінно змінити світогляд людини.

  

P.S. Ось трошки цікавої інформації про найвідоміших поліглотів світу:

- італійський кардинал Джузеппе Каспар Меццофанті вільно володів 38 мовами;

- британський лінгвіст Джон Баурінг володів близько 100 мовами (до наших днів ніхто ще не перевершив його в мовній інтерпретації);

- римський Папа Іоанн Павло II знав близько 16 мов;

- Джеймс Джойс і Джон Р.Р. Толкієн знали 13 мов;

- наш сучасник, німець Себастьян Гейне володіє 35 мовами

Проте, не можна не згадати також і про вітчизняних поліглотів. А серед них були:

- І. Франко: знав 14 мов;

- Л. Українка: володіла 13 мовами;

- А. Кримський: знав 60 мов;

- М. Драй-Хмара: розмовляв 19 мовами;

- П. Тичина: володів 18 мовами

- І. Пулюй знав 13 мов;

- М. Лукаш знав 18 мов.

 

Ретро - виставка «Іграшки ваших бабусь»

«Іграшки ваших бабусь»

«Toys of your grandmothers»

Іграшки – одвічні супутники кожної дитини. Цікаво, а якими іграшками гралися діти в минулому? Скажімо, років 60 назад? На це питання відповідає оформлена в бібліотеці ретро – виставка «Іграшки ваших бабусь».

Тому запрошуємо всіх бажаючих відвідати цю виставку, де зібрані іграшки, якими гралися дівчатка 60 років тому. Коли навіть телевізор був розкішшю для багатьох родин. Тоді ще не було мобілок, плеєрів, планшетів та комп’ютерів. Дівчатка збиралися разом у когось вдома, приносили із собою кожна свої ляльки, а до них ще цілі іграшкові набори: меблі й посуд, власноруч шили для них одяг з кольорових клаптиків тканин, вирізали його з кольорового паперу для паперових ляльок. А ще ліпили з пластиліну, вишивали. Було багато настільних ігор, розвиваючих та пізнавальних. Ось як в ті давно минулі часи проводили своє дозвілля діти.

На представленій виставці можна побачити ляльок – пупсів, зроблений для них одяг, іграшковий посуд, меблі, маленькі ретро – машинки та навіть невеличку кавоварку, ткацький станок і швейну машинку. Завершує «колекцію» вже сучасна лялька «барбі».

Не зайвим буде також зазначити, що наша виставка вже мала успіх у відвідувачок різного віку. І юні дівчата й поважні жінки однаково із захопленням та цікавістю роздивлялися та знайомилися з іграшковими «експонатами».

Виставка розрахована на дівчат до 15-ти та бабусь після 65 років.

Інсталяція - вітання до Дня вчителя у бібліотеці

Інсталяція - вітання до Дня вчителя у бібліотеці

Greeting installation for Teacher's Day at the library

Кажуть, що справжнім вчителем треба вродитися, і що вчитель – це не професія, а велике покликання. Недаремно великий Гете вважав, що тих, у кого вчимося ми, правильно називають вчителями нашими, але не всяк, хто вчить нас, заслуговує це ім’я.  Адже ці люди – вчителі, педагоги, власною працею, даруючи свої знання учням, роблять великий внесок у розвиток людської особистості, і тим самим у розвиток нашого суспільства. Їх непосильна праця не може лишатися непоміченою і неоціненною по достоїнству.

До того, як говорити про які – небудь механічні дії вчителя на шляху оволодіння педагогічною майстерністю, передусім варто зазначити: якщо людина хоче стати вчителем, Майстром, то в ній має бути саме цей дух – дух учителювання. Тобто – бажання вчити й спілкуватися з дітьми. І якщо найголовнішою відрадою існування людини може стати спілкування з дітьми, тоді є в ній цей дух, дух учителя. Отже, вона зможе стати Майстром. Але якщо такого вчительського духу в немає, то жодні поради з неї Майстра і не зроблять. Слушно зауважив Микола Реріх: «Іскра, що запалює творчість, закладена в самому зерні духу».

Така нелегка професія, що вимагає самовіддачі, повинна і оплачуватися відповідно. Але тут все не так просто. Соціальний статус вчителя хоч і потрібно набагато підвищити, але все-таки вважається, що педагогіка – це покликання, своєрідна «карма», і хтось повинен її нести. Багато вчителів вірять: школа повинна змінитися на краще, проте зусилля мають докласти всі: і держава, і педагоги, і батьки. Адже тепер освітня галузь України стоїть на порозі масштабних змін. Тож сподіваємось, що професія вчителя буде гідно оцінена нашою державою і посяде належне місце серед інших.

Михайло Грушевський - історик і будівничий української нації

Михайло Грушевський - історик і будівничий української нації

(до 150-річчя від дня народження)

Mykhailo Hrushevsky, is a historian and builder of the Ukrainian nation

(the 150th anniversary of the birth)

«Завдяки історичній пам’яті

людина стає особистістю,

народ – нацією, країна – державою.»

М. Грушевський

У 2016 році Україна відзначає 150-річчя від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського – видатного українського вченого, громадського і державного діяча, який став символом  української  нації  у  ХХ  ст.  Його  монументальна  «Історія  України - Русі»  по  праву  вважається  метрикою  нашого  народу,  а  її  автора  називають  Великим  Українцем – і літописцем, і творцем історії. 

Доля Михайла Сергійовича протягом тривалого часу була пов’язана з  Галичиною,  де він  завдяки  плідній  науковій  та  активній  громадській  роботі  поступово  став керівником науково - культурного життя регіону. Його основною  працею  стала  розпочата  саме  у  ці  роки  10-томна «Історія  України - Русі» – перше  в  українській  історіографії  монументальне дослідження історії  України, про значення якого найкраще висловився  учень  М.  Грушевського - І. Крип’якевич:  «Михайло  Грушевський - найбільший  історик  України...  Першою  й найважнішою його заслугою є те, що він дав нам повну історію України». Але  вчений  не  лише  дослідив  українську  історію,  а  й  довів право  «Малоросії» на розбудову власної держави, уперше назвавши Україну прямою спадкоємицею Київської Русі і Галицько-Волинського князівства.

Саме з іменем М. Грушевського пов’язані тріумф українського національно-визвольного  руху  у 1917-1918 рр.: формування Центральної Ради, де його заочно обрали головою, створення автономної України, та проголошення її незалежності. Фактично виконуючи обов’язки президента новоствореної держави, М. Грушевський словом і ділом обстоював право українського народу  на  власну державність, підкреслюючи при цьому, що Україна має бути не лише для українців, а й для всіх, хто у ній живе.
Із встановленням в Україні радянської влади М. Грушевський був вимушений емігрувати за  кордон. Проте, як дійсно щирий патріот своєї Батьківщини, Грушевський не міг без України. До того ж він прагнув закінчити справу  свого  життя – дописати багатотомну історію України - Русі, а це було неможливо без доступу до архівів, які зберігалися на території Радянської України. Та як і слід було очікувати, його заарештували чекісти за сфабрикованою справою. Після допитів протягом двох тижнів, старого, хворого й напівсліпого академіка все - таки відпустили. Зате репресували його родичів і друзів, а після смерті вченого репресіям  піддалася  його  творча  спадщина – на довгі  роки  був  створений  міф про Михайла Грушевського  як  про  заклятого  ворога  народу,  а  його праці були передані до спецархівів. Лише у 90-х роках минулого століття, зі здобуттям нашою країною Незалежності, ім’я і творчість автора «Історії України - Русі» повернулися із забуття.

Тож до цієї видатної річниці в бібліотеці оформлена книжково - ілюстративна виставка, яка представляє не тільки визначні праці Грушевського як історика, публіциста, літературознавця, державного діяча, але й публікації та книги про нього, його життя і науково – громадську діяльність.

Висловлювання видатних сучасників Михайла Сергійовича доповнюють його образ і як людини і як вченого:

І. Франко: «Чоловік незламної волі і невичерпної енергії, він сполучує в собі серйозність і критицизм ученого історика з молодечим запалом для справи піднесення рідного народу»;

В. Сімович: «Людей із такою роботящістю, з такою незламною силою волі, з таким широким знанням, із такою багатогранністю інтересів – на світі небагато»;

Я. Дашкевич: «Михайло Грушевський був складною особою та винятковою особистістю. Не одноколірною, а зі світлими відблисками й тінями».

Матеріали виставки також розповідають і про коло знайомих видатного Українця. Серед них були такі відомі особи як: І. Франко, І. Нечуй-Левицький, О. Кобилянська, П. Мирний, О. Олесь, М. Горький, С. Єфремов, А. Кримський, Д. Дорошенко, Л. Старицька – Черняхівська. 

Михайло Грушевський: то хто ж він є насправді? І чи в змозі ми повністю оцінити його колосальний внесок у формування історії нашої держави? Певно, що ні. Адже особистість цієї людини – цікава й багатогранна – таїть у собі безліч питань і таємниць. Та поза всяким сумнівом, Михайло Сергійович – гігант української історіографії, творець найбагатшої наукової спадщини – і сьогодні є гідним символом української науки, культури й державності.