«І зійде сонце, й Україна засяє вільна й непоборна» 

(До 135- річчя від дня народження  І. Огієнка, який все своє життя присвятив української мові)

  
 Ці слова Івана Огієнка можна назвати лейтмотивом усього його життя.

Він не тільки вірив, а віддав свої сили, неабиякий талант і набуті знання аби ця віра стала реальністю.     

Іван Огієнко прожив 90 років. Кожен день його життя був наповнений наполегливою, копіткою, творчою працею. Він створив  понад 1500 праць із різних галузей знань. Серед них енциклопедичні «Історія української культури», «Українська церква», « Історія української літературної мови», «Дохристиянські вірування українського народу». Ці книжки є в нашій бібліотеці. З їх допомогою сьогодні пишуть реферати і наукові роботи студенти і аспіранти.

                Іван Огієнко був переконаний, що «для одного народу одна літературна мова» і прищеплював цю думку своїм колегам викладачам. Своїми педагогічними розробками поєднував східно- та західноукраїнські варіанти літературної мови. Опублікував безліч словників  і посібників: «Вчимося рідної мови», «Поради студентам, вчителям і всім тим, хто бажає навчитись української мови».

                У своїх поемах і романах він осмислював духовний та історичний досвід свого народу. На жаль, переважна більшість його творів сьогодні недоступна українській громадськості. Значна їх частина перебуває у Польщі, Швейцарії, Канаді, Німеччині.

                Іван Огієнко - відомий вчений, педагог, мовознавець і літературознавець, державний, культурний, громадський і церковний діяч, редактор і видавець, перекладач і поет. Все його життя і праці були присвячені Україні.

             Життєва доля переважно не була прихильною до Івана Огієнка. Сирітське дитинство, нужда і безгрошів'я в юнацькі роки; виснажлива праця в період визвольних змагань українського народу, де йому судилося бути в епіцентрі подій Української революції, бачити й пережити її злети й поразки; щоденна, щогодинна боротьба за виживання своє й своєї немалої сім'ї протягом усіх років скитальницького життя дорогами Європи й Канади; болі і втрати, підлість і зрада, заздрість і безпідставні звинувачення — на все це його життя було надто щедрим.

Та незважаючи на такі випробування долі, він не розчарувався, не зневірився в обраному шляху. І що найголовніше — не обізлився на людей, а зберіг назавжди навдивовиж безкорисливі людські якості — любов і пошану до ближнього, здатність співпереживати і готовність допомогти. 

                                           Віє вітер вировий,
                                 виє Ірод моровий,
                                 маятник все дужче бухка,
                                 стогне янгол ледь живий…

                                   А він йде і йде, хоча
                                       вже й не дихає свіча,
                                лиш вуста дрижать гарячі:

                              янголе, не впадь з плеча.

  Ці поетичні рядки Івана Малковича, лауреата Шевченківської премії  з літератури  цього року, яскраво ілюструють подвижницьку діяльність видатного українця.                                                                         

 Урок безмежної любові й вірності Україні

Це, без перебільшення, найголовніший урок, який дав нам Іван Огієнко. Все своє складне життя, опинившись у вимушеній еміграції, незважаючи на багаторічне паплюження, перекручення, грубе й непрофесійне фальшування радянською пропагандою його наукових, релігійних і художніх творів, учений все ж залишався вірним і відданим Україні, рідному народові.

Учні  СШ № 69 з увагою та зацікавленістю слухали  розповідь  бібліотекаря  про цю видатну постать української культури  та історії. Школярі також дізналися, що в процесі перейменування вулиць та повернення їм історичних назв вулиця  М. Лукашевича  отримала нове ім’я – Івана Огієнка.

До заходу оформлена книжково-ілюстративна виставка, яка розповідає про життя та творчу, громадську діяльність І. Огієнка, про видатних сучасників діяча, з якими він спілкувався, співпрацював, як громадський та політичний діяч в уряді УНР. Представляє науковий доробок Огієнка, як мовознавця, історика з фонду бібліотеки. Більше інформації про І.Огієнка можна отримати, звернувшись до систематичного каталогу бібліотеки.

 Використана література:

І.Огієнко «Історія українського друкарства», Київ, « Либідь»,1994;

І.Огієнко « Історія української літературної мови», Київ, 2004;

І.Огієнко «Наука про рідномовні обов’язки», 1936;

Митрополит Іларіон «Як поводити себе в Божому храмі», Київ,1993;

«Дивослово»,2012 №7, 2017,№!;

І.Огієнко «Слово про Ігорів похід», Київ, 2005;

І.Огієнко «Т.Шевченко», «Наша культура і наука»,Київ,2002;

І.Огієнко « Рятування України»,Київ,2006;

« Хроніка 2000»,» Україна  освітня: історія.персоналії, поступ»;

 І. Огієнко « Українська культура», Київ, « Довіра», 1992;

«Український історичний журнал», 1999, № 5.