Голокост в Україні. Мапа смерті.

Нацистські злочини в Україні складовою частиною яких був Голокост, складають мало не найжахливіший аспект діяльності німецьких фашистів. В Києві розстріли євреїв почалися майже відразу після захоплення міста фашистами 19 вересня 1941 року. До знищення євреїв закликали газети «Українське слово», «Нова Україна» та інші окупаційні видання. Євреїв нацисти нищили переважно у таборах примусової праці та гетто, під час акцій масового знищення. В книзі «Історія євреїв України» автор Найман О.Я. дає великий перелік областей та міст по всій України, де були розташовані табори та гетто для євреїв. Таблиця включає Вінницьку, Волинську, Дніпропетровську, Дрогобицьку, Житомирську, Камінець-Подільську, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Херсонську, Чернігівську, Чернівецьку області, Закарпаття й Крим.(стор. 448-451). На виставці представлені спомини свідків воєнного геноциду євреїв у Рівному, де в урочище Сосонка, яке ще називають Рівненським Бабиним Яром, відбулося чергове вшанування світлої пам’яті безвинно убитих жертв. В газеті «Літературна Україна» можна прочитати розповідь колишнього в’язня Освенцима під № 131161 Бойка Вадима Яковича – людини унікальної і легендарної, який неодноразово повертався на світ Божій із самого пекла. З п’яті млн. в’язнів табору він єдиний чоловік, що повернувся звідти живим! Газета «День» опублікувала розповідь про Хащуватську трагедію - про найбільший у Європі меморіальний комплекс, розташований у Гайворонському районі Кіровоградської області, де в 1942 році було розстріляно понад 1000 громадян єврейської національності.

Сергій Руднєв наприкінці розповіді про своє перебування у фашистській неволі у 1943-45 роках «Київ – Заксенхаузен» у журналі «Київ» пише: « …не дай Боже, якщо подібне коли-небудь повториться! Люди не повинні вбивати одне одного. Не повинні завдавати болю одне одному. Людина створена для життя під постійним покровом свободи! Для добра, для любові!» З кожним роком живих свідків цих жахливих подій в історії людства стає все менше, разом з ними відходять у вічність їхні болючі спогади. Ми повинні свідчення про війну, голокост, сталінські репресії зберегти й передати нащадкам, щоб таке не повторилося ніколи!